Спадщина Афанасія Филиповича: В пошуках рідного краю. Західне Полісся

Продовження. Частина 1. Частина 2.

Третім нашим кроком в пошуках батьківщини Афанасія Филиповича стане аналіз рис, які дозволяють наблизитись до малої батьківщини, окресливши, з урахуванням попередніх даних, регіон говіркою якого розмовляв берестейський святий. 

9.Одною із промовистих особливостей, яка дозволяє визначити регіональне походження Афанасія Берестейського є така поширена в північних говірках риса, як о після шиплячих (общого, першомъ, пришолъ, пришолемъ, шолемъ, спложоныхъ, поприсяжоныхъ, сторожомъ, чужеземцомъ, шляхтичомъ, чотырохъ, карточокъ). Отже на її підставі, і як нижче буде видно, таких аргументів ціла низка, можна говорити щонайменше про негалицьке походження берестейського ігумена. 

АУМ т.2, к.38 о/е після шиплячих

10.Автор “Діаріуша” використовував ще одну нетипову для більшості галицьких говірок і частини говірок Побужжя рису, закінчення називного відмінка числівника двісті (двѣстѣ).   

АУМ, т.2, к.231 називний відмінок числіваника двісті

11.Варто нагадати, в зв’язку із попереднім фрагментом, що як переконливо показала проф.Катерина Кедайтене, Афанасій Филипович читав ѣ як і, а тому плутав кінцівки -ѣ, -і, -и. Тож не дивно, що в тексті зустрічаємо й таку характерне закінчення -і/-и у місцевому та родовому відмінках однини іменників колишніх -jа- основ (на земли, на воли, в души, въ пѣсни). Автор, мові якого воно було властиво, очевидно, не міг бути вихідцем з Центрального Полісся. 

АУМ т.2-к.172 місцевий і родовий відмінки однини іменників колишніх -ja- основ

12.Якщо попередні риси отримали статус літературної норми, то ті, про які піде мова далій його не мають, але вони поширені на великих територіях. Одна з них це закінчення-е в називному відмінку однини (старане, смаковане, вырозумтьне). Межа між закінченнями –е/-я проходить, здовж лінії яка навпіл розділяє волинський говір і характерна північним говіркам. 

АУМ т.2, закінчення іменників однини середнього роду

13. Попередня з’ява з більшого покривається з територією на якій поширений прийменник та префікс од (одослали, оддаюся, одпишетъ). 

АУМ т.2, к.251 прийменник од

Тепер перейдемо до аргументів які напряму свідчать про західнополіське похоження Афанасія Филиповича.

14. Закінчення -иї називного відмінку множини прикметників панує на півночі Західного Полісся, а також частково представлене в його південній частині (пекелныи, вѣчныи, ровныи, правдивыи, ограничоныи, публичныи, приватныи, церковныи, розерваныи, головныи, духовныи, святыи). 

АУМ, т.2, к.221 називний відмінок множини якісних прикметників

15.На перевеликий жаль нема доброго репринтного видання рукопису “Діаріуша”, що не дозволяє вивчити усі обсобливості тогочасної орфографії. З пізніших видань видно, що на письмі не позначались йотовані звуки. З попереднього прикладу видно, що ї передавалось як и. В той же час літерою е означали нейотований звук (екстрактами, ексархи, ексархъ, ехо паде). Враховуючі це, згадаємо ще одну типово західнополіську рису, закінчення -еї в прикметниках та присвійних займенниках (всходнеи, нашеи, вашеи, моеи, своеи). 

АУМ, т.2, к.218 родовий відмінок однини жіночого роду з основою на твердий приголосний і присвійних займенників на шиплячій

16.Взявши до уваги те, що ѣ читалось Афанасієм Берестейським як і (дивись вище), наведемо ще одну характеру особливість, таку як форма  орудного відмінка числівника два (двѣма тисячми, двѣма драганами).

АУМ т.2, к.226 орудійний відмінок числівника два

Тепер, коли територія пошуків виразно звузилась, спробуємо визначити західнополіське місто, уродженцем якого був Афанасій Филипович.

Далі буде

 

 

 

 

 

  • 1
    Поділитися

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *