Стражник Зарудний

Віктор Місіюк, Культура
19/06/2020, 1 Comment

Ми вже згадували, що до так званої Пинської присяги 1657 року було кілька сигналів про концентрацію козацького війська в Пинському повіті. В 1659 році Арнольф Гедройц поскаржився на шляхту на Городоцькому і Турівському трактах. Трактами за назвою певних шляхів називали частини повітів з з’їжджалась шляхта, аналог округів. В 1657 році вони зібрали під началом ротмістра Яна Ущаповського хоругву, яка воювала в складі козацького війська. Одним з перших, кому підлягала хоруга Гедройц згадує Зарудного. Його милость пан Зарудний згаданий в листі князя Степана Святополк-Четвертинського від 7 січня 1657 року. З нього виникає, що козацький гарнізон стояв на Погоринні, в містечку Висоцьк Пинського повіту. Для годування залог в Турові і Висоцьку козаки висилали по хліб до місцевих землевласників. Діялося те попри гетьманські охоронні документи, які отримав князь: “універсали їх м.м. панів Війська Запорозького ваги не мали і я мусив всетаки наказати, щоб дали хліб такий, як їх милості забажають, тим полкам, що стоять у Турові, і до Висоцька, де був й.м. п. Зарудний”. В другому листі до Івана Виговського, висланого того ж дня. Святополк-Четвертинський повторює, що місцеві землевласники “мусили давати хліб, який їм наказано, і до Висоцька до й.м.п. старжника Зарудного відвозити”. Ріка Горинь часто фігурувала в домовленостях між королем і військом запорізьким як межа, яка розділяла ворогуючі боки. Але Висоцьк і Висоцька волость находились на західному боці  находився ріки. І маєткі, які давали хліб для козацького гарнізону находились також на заході.

Герб Зарудних

Ким був командир, якому підлягала перша хоругва з Пинського повіту в складі Війська Запорозького? Князь Святополк-Четвертинський називає його старжником. У Великому князівстві литовському, а Пинський повіт належав сам до нього, так тих, хто займався збором посполитого рушення на певній території. Це був гоноровий обов’язок, а не посада, “маєстат”. Стражник не був урядовцем. Судячі з того, що до хоругви Ущаповського, рід якого належав до овруцької шляхти, входила місцева шляхта її цілком можна вважати посполитим рушенням. Але була й інша посада польний стражник – так називали військового начальника найдалій висунутих прикордонних гарнізонів, фактично командира прикордонників. У війську польний стражник займав четверте місце після великого гетьмана. Посада значна і добре оплачувальна. Оскільки Висоцьк находився на кордоні чи у прикордонні, поява польного стражника тут була б абсолютно закономірною. Але була ще одна посада, на один ранг вище. Великий стражник був членом генерального штабу. До його обов’язків входило командування арвангардом, організація караульної служби, забеспечення маршу основного війська. Якщо прийняти до уваги ким в козацький державі був стражник Зарудний виглядає, що ця посада була найближча.

Військову кар’єру Самійло Зарудний почав як реєстровий козак, товариш козацької хоругви. Як вважають спеціалісти такі посади сотенної старшини займала дрібна шляхта. В літературі Зарудного впевнено називають шляхтичем за походженням. Був власником родового маєтку Зарудинці. В 1648 році Зарудний перейшов на бік Богдана Хмельницького. В реєстрі 1649 року згаданий товаришем Максима Городійського сотника Мліївської сотні Корсунського полку. Служив в Корсунському полку до 1651 року. В 1651 році став військовим суддею Війська Запорозького. З 1650 року виконував найважливіші дипломатичні місії: був послом до Варшави, Москви, Стамбулу, Бахчисараю і Альби-Юлії. Один з авторів Переяславської угоди, Озернянської угоди, Гадяцької угоди, Слобожищенської угоди, Чуднівської угоди і інших міжнародних документів. В 1654 році був створеной генеральний військовий суд, в якому засідав, як генеральний суддя Війська Запорозького, Самійло Зарудний. Займав високу позицію в уряді гетьманів Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері. В 1659 році нобілітований Варшавським сеймом, отримав королівський універсал на містечко Мліїв на Черкащині, яке в 1648 році стало ранговим містечком гетьмана Богдана Хмельницького.

Повноваження генерального військового суду

Як стверджує історик Сергій Коваленко, місія, з якою Самійло Зарудний прибув на Погориння була доручена йому в листопаді 1656 року, тоді коли на перемовини між послами Московського царства і Річі Посполитої про умови примирення не були допущені представники України. Саме в той час Богдан Хмельницький взяв курс на зближення зі Швецією, Трансильванією, самостійну міжнародну політику і, очевидно, народжується концепція протекторату на сусідніми повітами.

Цікаво, що коментуючі перебування Зарудного у Висоцьку гетьман Богдан Хмельницький писав до князя Святополк-Четвертинського так: “Наказали ми пану полковникові київському, щоб поближших козаків свого полку, що стоять в залогах, стримав від дальших насильств“. Виходить, що гарнізон у Висоцьку підпорядковувався київському полку. Про кого йде мова? Зарудний серед київських полковників не фігурує. Як пов’язаний київський полковник з Пинським повітом? …

Далі буде

1 thought on “Стражник Зарудний”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *