Татари охороняли Буг

Віктор Місіюк, Культура
22/11/2021, Leave a comment

Відомо, як дивувались європейці, парижани, побачив вояків російських ірегулярних частин, які складалися з різних народів. Але одному з таких полків не судилося побувати у Франції. На відміну від інших кримських полків в поході за межі Російської імперії Феодосійський кінно-татарський полк участі не приймав. Полк, як свідчить сама назва, було набрано в Феодосійському повіті. Детальну інформацію про службу полка зібрав в праці “Нарис військової служби кримських  татар” (1899) Ізмаїл Муфтійзаде. Прапором йому служив один з прапорів давнього Ногайського козацького війська. Власної форми в полку початково також не було. В 1810 році кримці отримали донський однострій – чорні чекмени і шаровари. На голові носили татарські мерлушкові шапки, офіцери – так звані мурзацькі шапки.

єсаул кримсько-татарського полку

Командував Феодосійським полком з 1807 до 1817 року поручник Алі мурза Ширинський (1773- ) власник 3500 десятин землі. Нагадаємо, рід Ширинських був самим впливовим після ханського. Його представники єдині мали право одружуватись на ханських доньках. Командир полка дуже погано говорив по-російськи (за іншою інформацією не розмовляв зовсім), писати вмів тільки татарською і турецькою. Тому полковим квартирмейстром призначено російського офіцера – Якимовича.  Заступником командира полку був єсаул Чернецов, командований до полку з 5 серпня 1812 по 13 червеня 1815 року з півсотнею донських козаків. Єсаулом в полку служив ще один представник відомого роду Мегметша мурза Ширинський. Другим єсаулом був Аджі Герей мурза Ширинський. Додаток Герей в імені свідчив про те, що він був одружений на ханський донці. Черговий єсаул ногайський мурза Джієнгази Ніязов, який мав досвід служби в Ногайському козацькому війську. Він був зятем Менглі Герея Ширинського, власнико 10000 десятин. Єсаул Курт бей Сіджеутський, виходець з бейського роду, проявив себе як людина бунтівних настроїв, який підбивав земляків втікати за кордон, схильний до пиятик. Єсаулом полка також був Ягья Ага Сайдаметов. Сотниками служили Кая Мурза Ширинский, Абдул Кадир Ага, Батирша Мурза Кемельчинський, Сейдалі Ага. Сотник Сеіт Тегметов був також полковим ад’ютантом. Полковим імамом був дервіш Орус-Ходжа Абіт Челебі.

Феодосійський кінно-татарський полк 1 червеня 1809 року вирушив з Криму для участі в наполеонівський війні, але оскільки війна саме закінчилась був повернутий назад. Після чого з 28 липня 1810 року полк включили до корпусу Ліндерса для несення прикордонної служби по Дністру в Херсонський губернії, пізніше в складі козацького загону кавалерійського корпусу генерал-майора К.Ламберта, перебуваючі. З 10 квітня 1812 року полк находився в похідному стані в складі 2-ї Західної армії. Ніс кордонну службу на ріці Буг в Гроденський губернії (згадка про цей період служби найменш деталізована). В той же час ротмістри Василь Юрицин та Володимир Емануель, автор книги “Кримський кінний Її Величності Государині Імператриці Олександри Федорівни полк” пишуть про те, що Феодосійський полк “на протязі всієї війни займав лінію берега ріки Буг”. В складі 3-ї резервної обсерваційної армії. З 11 травня 1812 року “тримав кордонну сторожу” під командуванням генерал-майор Іловайського на ріці Буг в Волинський губерні. З 10 липня 1812 року в складі корпусу генерал-лейтенанта Остен-Сакена. Ніс кордонну службу здовж Дністра в Подільський губернії. Штаб полка розміщався в Могилеві. Участі бойових діях він не приймав, лишаючись в резерві.

кримські ножі

Причин того, що полк лишався резвервним було кілька. По-перше, його вояки були озброєні холодною зброєю – піками, кулюк-балтами (клевцями)  і кілепами (довгими  ножами). Дехто з офіцерів мав власну вогнепальну і холодну зброю. В усі кримські полки складались з п’яти сотень. Одна четверта частина за бажанням могла бути озброєна рушницями. Але в дійсності в полку виявилось усього півтора десятка озброєних кавказькою широкоствольною вогнепальною зброєю. Стріляла вона балармою – двома кулями з’єднаними проволокою, які наносили також крім кульових поранень порізи. Друга причина в значному не комплекті. В полку в певному моменті було чотири десятка осіб негідних до служби, вісімдесят осіб померли. В той час в Феодосійському повіті була чума. Імператорським наказом на службу дозволено було приймати ясирів – асимільованих полонян-рабів. Чума минула тільки на початку 1814 року, на той час некомплект складав 278 осіб. Дві третини новобранців зібрано в Феодосійському повіті, а решту зібрали в Дніпровському. Серед поповнення був також черкеський князь мурза Шумаф.

До Криму полк повернувся 15 травня 1815 року, де 3 червня того ж року був розпущений. А офіцери звільнені в запас указом від 12 лютого 1817 року.

Залишити відповідь