Чому тисячолітня спадщина стала недоступною?

Напередодні масштабних святкувань ювілею Берестя досить актуально дізнатись: як сприймається замовниками великих міських культурних проектів викришталізована тисячоліттями спадщина? Для того, щоб не бути голослівним звернемося до мови математики. Днями Берестейський міський виконавчій комітет розмістив у себе на сторінці посилання на фільм “Бересть. Тисячолітній рубіж”. В заставці до фільму, на який витратилася берестейська компанія “Санта-Бремор”, головна національна телекомпанія “Білорусь 1” допустилася зразу двох помилок.На екрані з’являються чотири назви, дві з них з помилками. По-перше, в польськомовній офіційній назві міста зникла літера. Дрібниця?  Так, але з нею місто “Brzść” (1:17-1:20) потрапляє у перелік назв-рекордсменів, які складаються з суцільних приголосних. 

Друга помилка на описку вже не виглядає. Мова про “Бєрыстьє” (1:14-1:16). Якщо звернутись до всесвітніх пошукових систем, таких як google, то в сервісі “Книги” на цей запит маємо відповідь “Не знайдено результатів, які містять усі пошукові терміни“. Сервіс “Академія” відповідає: “На запит “Бєрыстьє” не знайдено жодної статті“. Але справа не в спеціалізованих бібліотечних та наукових сервісах. Навіть у самому широкому спектрі пошукова система відповість: “Не знайдено результатів за запитом “Бєрыстьє”“. Ускладнюємо звадання. Можливо, неправильно прочитано одну з літер? Міняємо графему є на е. Результат у всіх сервісах абсолютно ідентичний попередньому. Замінимо літеру є літерою э. Дежавю. Жодного позитивного результату. Як би не довгі титри в кінці фільму, наукові консультанти, які були в ньому задіяни, можна було б сказати, що мова йде про місто-привід, або місто якого нема. … А якщо, подібно до попереднього випадку, справа в кількості літер? Тільки їх стало не менше, а більше? Висилаємо запит “Бєрысть” через сервіс “Академія”. Нічого. Сервіс “Книги”. Знову мимо. Змінюємо літеру є на е. Те саме. Виведемо суму наших пошуків. Результат 0+0+0+0+0+0+0+0+0+0+0+0+0+0+0=0. При такому підході філософська формула “ніщо абищо”, як кажуть на Пинщини, може стати реальністю. Але не губляймо надії. Чергова заміна літери. “Бэрысть” сервісу Академія невідомий. Але сервіс “Книги” находить одну позицію – це стаття в угорському часописі “Studia Russica” за 2000! У коментарях, хештегах і популярних матеріалах пошукова система виловила понад сотню прикладів її використання. Нарешті виправдання екранної абракадабри знайдено. Здавалося б нащо звертати увагу на заставку в фільмі, яка з’являється усього кілька секунд? Справа в тому, що такі факти неодинокі і виявляють певну тенденцію. Влітку 2019 року на території Берестейської фортеці поблизу археологічного музею з’явились таблички з назвами міста, написаними різними мовами. Замінити таку таблицю досить складно, бо на неї були витрачені кошти  з республіканського бюджету. Припускаю, що саме їх могли невдало використати автори фільма. На одній з них чи то російським, чи то білоруським правописом передано традиційну назву – “Бэрысть”. Ті, хто шукає логічне пояснення її появи мають знати, що в український мові в ненаголошених складах етимологічне [е] у корені слова часто вимовляється як [и]: [зимл’а], [висна], [систра], [озиро], [весило] …. При чому кожному, хто обізнаний з українським правописом, відомо, що згідно з правилами “у складах із ненаголошеними е та и пишемо ту саму літеру, що й під наголосом“: земля – землі, весна – весни, сестра – сестри, озеро – озера, весело – веселий. Іншими словами, українці часто кажуть “Беристь”, але пишуть “Бересть”. Підтвердження того, що місцевих жителів казали саме так можна знайти, хоча б, у спогадах Владіміра Камолова. Відповідно документів, де б історичне ім’я міста над Бугом було написане так, як воно чується нема. А ось документів, де назва передана як Бересть достатньо багато, як давніх, писаних канцелярською руською мовою, так і недавніх, написаних українською літературною мовою. Писались вони і в часи коли місто входило до складу Української народної республіки, Української держави і пізніше. Така форма зустрічається в загальному сервісі google в сотню разів частіше за “Бэрысть”, а у матеріалах доступних  сервісу “Книги” в двісті разів. В зв’язку із тим, що оцифрованих матеріалів буде з часом стає більше, ця різниця тільки зростатиме. Хочеться підкреслити, що іншомовні назви міст прийнято перекладати, а не транскрибувати. До прикладу нікому не спадає на думку польську назву Brześć написати на таблиці Бжэшьчь. Заради справедливості варто сказати, що з позиції terra inkognita, якими порівняно недавно були в офіційній масовій свідомості дореволюційна, чи, у випадку з Берестейщиною, довоєнна дійсність, саме завернення до таких тем є чималим досягненням. В чому ж конкретно причини таких грубих помилок? Берестейські мовознавці не мають впливу на формування культури мови, історики мінімально використовують традиційні назви в своїх роботах, краєзнавці часто спираються на вихолощені тексти, а підорвані позиції національних організацій досі не відновлені. За таких умов очікувати високого рівня мовно-культурної компетенції, обізнаності в історії регіону від представників бізнесу чи держадміністрації складно.

P.S.На тому кіноляпи “Тисячолітнього рубіжа” не закінчуються. Закадровий голос стверджує, що зберіглося фото підписання в Бересті мирного договору з Росією (38:41-38:43). В кадрі в цей час представлене добревідоме фото з початкового періоду перемовин. При тому, на відміну від підписання миру з Україною, в публічному просторі жодного фото описаного в фільмі моменту нема. Нема його й у фондах меморіального комплексу “Берестейська фортеця-герой”. 

  • 18
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *