Тихі села – Сваловичі і Нобель

Екскурсовод, волонтер Ганночка Кузьо з Державного природознавчого музею побувала на Любешівщині. Своїми враженнями з водного походу просторами НП “Прип’ять-Стохід” дівчина поділилась на сторінці в fb:Світлина від Сергія Палька.Сваловичі та Нобель запали в серце без перебільшень. Можливо це збіг обставин – хороша компанія, спокійна погода та фізична втома під час візиту обох сіл. В Сваловичі ми потрапили після довгої боротьби із зустрічним вітром, а Нобель – це наша остання зупинка.Проте ці села насправді унікальні. Розташовані на краю світу – села тупікові, дорога лише одна з району а далі болота та плавні. Громадський транспорт не ходить, дороги розбиті, мобільна мережа тягне більше білоруська.В Сваловичах живе менше 15 людей. Хати під очеретяними стріхами, рами блакитного кольору, у вікнах деяких будинків вата з ялинковими прикрасами. Багато порожніх господ – час не жаліє літніх людей, вони мов ангели хранителі давнини поступово покидають свої домівки. А у вікнах білі фіранки сором’язливо прикривають залишені світлини та ліки на столі, збиті подушки в три поверхи, розписані скрині, облущений чайник… Цікаво, що парканів майже ніде немає. Лише вмираючі яблуні поміж хатами ще живуть, живуть і тягнуться до неба та до землі водночас.В Нобелі жвавіше. Є школа, вовтузяться діти на перерві, чутно звичний сільський гамір – птиця, собаки. Виявляється згадки про село Нобель є ще у літописі Руській і років йому майже як Львову. Село розташоване на вузткому півострові, що тягнеється однією вулицею а з обох сторін проглядається одноіменне озеро. Ой, люто напевно тут, коли над водним плесом здіймається вітрюган!Світлина від Сергія Палька.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *