Трохимбрід. Все прояснилось (ВІДЕО)

Продовження

В 2002 році письменник Джонатан Сафран Фоер поділився з читачами англомовним романом «Everything is Illuminated». Книга перекладена 15 мовами розійшлася понад півтора мільйоним тиражем. Український переклад з’явився в крамницях усього через три роки. Назву книги можна перекласти на українську по-різному: «Все ясно», «Повна ілюмінація», «Світло навколо», «Все освітлено», «І все освітилося» або «Все прояснилось». 

Автор став лауреатом літературних премій, включно з премією газети «Гардіан» за найкращу дебютну книгу, національною премією за найкращу жидівську книгу, нагородою «Молодий Лев» Нью-Йоркської публічної бібліотеки, премією Роберта Бінгама, премією ім’я Вільяма Сарояна. Нині Джонатон Фоер є професором Нью-Йоркського університету.  

Ensemble Theatre Co. “All Is Illuminated” 

В романі дивним чином поєднуються міф, реальна історія та «гра в історію». Історії, які трапляються з героєм роману, пересипані специфічним пограничним гумором. Дуже незвичайний синтаксис тексту – у ньому трапляються речення схожі на непережований шматок їжі у роті. Не дивно, що сюреалістично-філософські літературні образи охоче підхопили музиканти, художники та режисери. Роман почали ставити на театральній сцені. 

Everything Is Illuminated картина Elizabeth Lada

“Все прояснилось” – твір дуже символічний. Не треба в ньому шукати історичної правди, західнополіських верболозів, приглушених барв, якогось болітця. Навіть назву батьківщини предків героя роману читають хибно, як Трачімброд, хоча Трохимбрід не вигадка чи узагальнений образ, а реальне, досить унікальне містечко. Але все ж таки в тексті є автобіографічні моменти. Письменник стверджує, що 1999 року він їздив в Україну, щоб розшукати місце, де жили і були знищені його предки.  Саме так веде себе герой книги, Джонатан, який поховавши своїх дідуся і бабусю, також вирушив до України, шукає жінку Августину, яка колись допомогла дідусю …  . Його «провідниками» в незнайомому краї стали одесит Алекс Перчов, його дід і собака. 

 В 2005-му році одноіменну пригодницьку трагікомедію екранізував Лев Шрайбер, який дебютував в ньому і як сценаріст, і як режисер. Вихід фільма викликав великий розголос. В тому ж році стрічку двічі відзначено на Венеціанському кінофестивалі і кінофестивалі в Сан-Пауло. Любителі розібрали культовий фільм на цитати. Усі складові культового твору тут є: елітарність, молодіжність, динаміка, якісна музика, непередбачувальний сюжет. А жанр “дорожного кіно” загалом один з сами улюблених серед американських режисерів. Фільм не повторює книгу – фінали в них цілком інші. 

Головного героя заграв відомий актор Елайдж Вуд – головний герой кіносаги “Володар перстенів”. Автор роману Джонатан Сафран Фоер заграв епізодичну роль прибиральника на кладовищі. Дідуся, який береться допомагати у пошуках і виявляється одним зі свідків давньої трагедії заграв майстер комедійного епізоду Борис Льоскін. Після виходу фільма жюрі кінофестиваля “Мередіани Тихого” нагородило актора премію за кращу чоловічу роль. Дідусю допомагає онук, якого заграв лідер гурта Gogol Bordello Євген Гудзь. Сам колектив з’являється у повному складі в епізоді на залізничному вокзалі. Крім творів цього гурту в фільмі звучать композиції гуртів «Ленінград», «Tin Hat Trio», а також російські та болгарські пісні в обробці композитора Пола Кантелона. За допомогою музики режисер досягає балканського, мозаїчного, іраціонального ефекту, який добре пасує до пригодницької комедії і, одночасно, побутової драми. Один з критиків, доктор філософії Іван Качановський підкреслює, що образ України в фільмі виразно романтизований, сюреалістичний, стереотипно-комічний. Широке небо, море соняшників, старенькі авто та маргінали в спортивних костюмах … . Для режисера шлях головного героя пролягає через край широких сентиментальних почуттів, антимеркантилізму, махновсько-козацької свободи.Цікавий сам спосіб говорити про трагічні події війни очима далекого нащадка, який живе своїм мирним повсякденням, насиченим різними подіями, в тому і недоречними, і дивними, і гедоністичними, і не дуже вічливими вчинками людей, людей недосконалих, але не позбавлених почуттів, захоплення красою, віри в справедливість і людяність. Основна думка фільма проста, наївна і глибока водночас – тільки минуле в стані оживити сучасне, прояснити в чому сенс та радість буття! Зрештою, ліпше один раз побачити (увага перегляд фільму починається з реклами, майте кілька секунд терпіння щоб натиснути “закрити рекламу”).

Далі буде

  • 17
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *