Турбіни на Горині

ПроСВІТ, Культура
13/05/2020, Leave a comment

Маєток князів Радивилів в Маньковичах був не тільки житловим комплексом, мисливською резиденцією, але й центром великого господарства, Давид-Городоцької ординації. На початку ХХ століття у нього був шанс також стати регіональним центром енергетики. В 1924 році тут було випробувано турбіни нової моделі. На випробуваннях були присутні представники державної адміністрації, адміністрації маєктку. Мотор привів в рух молотилку, циркулярну пилу, водяний елеватор і динамо-машину. Ініціатор випробувань хотів показати на скільки значною альтернативою може бути енергія води для господарств, які використовували паровий двигун.

Турбіни не вимагали спеціальних споруд, “працювали занурені в воду ріки без плотини і шлюзів“. Мотори можна було масштабувати, допасовувати до різних потреб. Як стверджував винахідник, “в залежності від призначення можна було збудувати мотор різної потужності, який діятиме як влітку, так і взимку, станціонарний або пересувний, який з огляду на простоту конструкції є найдешевішим мотором у світі“. Нова розробка проходила процес патентування і була запропонована для використання Міністерству промисловості і торгівлі. Про випробування в Маньковичах 18 грудня 1924 року повідомила газета “Orwęca”.

Кілька слів журналісти присвятили винахіднику. Нові гідромотори, турбіни, були розпрацьовані мешканцем Лунинця Бенедиктом Климовичем. Він народився в 1871 році в родині Кароля Климовича. Був одружений, мав троє дітей.  Працював землеміром. Одночасно до приходу радянської влади був власником 436-и гектар маєтку Житковичі. Опинившись у Лунинці після закінчення польсько-радянської війни продовжував працювати геодезістом. Відомо, що в 1938 році він розпарцелював маєток поблизу містечка Городная.

Вертоліт Климовича

Але справжньою пасією Бенедикта Климовича було винахідництво. Він будував моделі, випробував їх. До енциклопедії машинобудівництва він потрапив як автор оригінальних літальних апаратів. 6 грудня 1914 року Климович вислав на адеру головнокомандувача Російської імператорської армії великого князя Миколая Романова прохання на фінансування проектів літаків: вертольоту-розвідника і безпілотного бомбардувальника. За його задумкою безпілотна “повітряна міна” могла доставити 650 кілограмову бомбу. Двомісий вертоліт мав бути використаний для розвідки і корегування артилерійського вогня. Над двома співосними гвинтами плановано встановити третій менший для регулювання підйомної сили. Експерт Головного військово-технічого управління ствертив, що балансування реактивних моментів буде постійно порушуватись і вертоліт не зможе замінити аеростати. Критично експерти поставились і до можливості прицільного польоту безпілотника.

Бомбардувальник Климовича

Як би не закінчилась спроба будівництва в маєтку Кароля Радивила електростанції треба визнати, що місце її реалізації було обране вдало. Горинь відомий своєю стрімкою течією, значними підйомами рівня води. Тема гідрогенераторів незважаючі на високу конкуренцію з боку інших видів енергетики також досі не втрачає своєї актульності.

 

 

Залишити відповідь