Тэмный розлык

ПроСВІТ, Культура
12/01/2021, Leave a comment

Без руїнування складно собі уявити всесвітній процес змін. Але біль втрат, яку приносить демонська сила знищення буває безмежною. В такий момент нищівний тиск, здається, здатен остаточно розмазати сліди усього, що може бути цінне, дороге. І коли в душі не лишається місця нічому крім одчаю, зневіри, розгубленості, безсилля і безнадійності мета вселенської ентропії, або назовемо її більш звичано, нечистої сили, досягнута. Все що може тому зашкодити і є утвердженням життя. Існування цінно самим його фактом – вважають екзистенціалісти. Сягнути найглибших глибин і розкрити найпотаємніші таємниці, зірвати покров з Істини – мета пророків, а навіть усього людства. Але чи вона є сенсом буття? В новому вірші Олексій Диковицький пише про те, як важливо бути, жити, продовжувати життя того, що було і давати життя новому. А той, хто хоче позбавити людей такої радості, хай знає – перепаде йому немало!

Ты! І гэтым разом Ты крэпко пролычывса,
Смэрть і хворобу даючы мні в тыждэнь…
Думаючы, шчо я од болю звывшыса,
Патлы рватэму сыдячы в куті, бэзсыльный.
А дэ там! Знай, шчо не, не!
Тры крайіны пролэтів, пройіхав за днюв тры,
Голова і сэрцэ чомусь булы спокойны в мэнэ,
Шкода оно святэйі моейі сэстры.
В йійі тяжка мука своя,
В мэнэ порахункы свойі, шчэ ныколышнійі, з собою…
А хвороба моя, чы смэрть нэ моя
Воны – як шчэ дві пулі в обоймі.
Обоймі думок, яка нэ повна пока,
Яка в хаосі… там помэшаныйі калібры разныйі,
От можэ колысь з того цэлого бардака,
Посыплютса очэрэді зрозумілыйі і звязаныйі.
Ясного, точного світорозуміння,
Колы такэ бувае… Колы до рэшты розуму нэ стратывшы,
Вдасца з всёго гэтого розкыданого каміння,
Хоть малэньку нушку мудрості назбыраты.
А колы не, тогді гэто я пролычывса,
Тогді правыльный, значыть, був Твуй тэмный розлык:
Зробыты, коб нычого до “обоймы” собраты нэ получылос,
Коб бэз “очэрэдей світорозуміння” вмырав чоловік.

Залишити відповідь