Тітка Висоцького

Віктор Місіюк, Новини
06/02/2020, 3 коментарі

25 січні в Бересті відбувся концерт присв’ячений пам’яті барда, поета, співака Володимира Висоцького. Ім’я барда є символом цілого покоління громадян Радянського Союзу, молодість якого припала на 70-80-роки. В Бересті Висоцький бував неодноразово. В готелі “Буг” існує меморіальна кімната. Туд зберігається масштабний родовід поета. Справа в тому, що певний час родина має берестейське коріння, певний час жила в Бересті.

Нещодавно поет, редактор Миклай Олександров поділився архівною знахідкою, зробленою в Державному архіві Берестейської області (ф. 2, о. 1, д. 534) яка доповнює інформацію про берестейських родичів поета. 

На початку ХХ століття у Бересті жила велика родина Висоцьких. Голова родини Соломона (Соломон) виховав сини Леон (Лейбіш), Вольф (пізніше Володимир, дід Володимира Висоцького), Ісаак (Іцхок) та донька Малка (Марія). Ще до Першої світової війни сім ‘ я роз’їхалась – хто поїхав до Києва, хто у Катеринослав. На Берестейщині  залишилася тільки Малка Висоцька (1891-1942).

Світлина від Ивана Чайчица.

Як вказали в документах, 20 червеня 1915 червня, у неї в Бересті народився син Абрам. За кілька тижнів місто зайняли австро-німецькими військами. Судячи з усього вони з чоловіком Іцеком Дуксиним осіли в сусідній Жабинці, де він працював на дорозі. А до Берестя скоріше за все приїжджала за акушерською допомогою.  Скоріше за всю першу світову війну родина провела в Жабинці.

Світлина від Ивана Чайчица.

Коли ці землі були частиною польської держави, Малці та Іцеку були потрібні нові – польські документи –  дозвіл на проживання. Потім вони змінили на нові форми документів, а старі здали до Берестейскього староства. Саме вони зберіглися в архіві. Один з цих документів – прохання до Берестейського старости, датоване 1923 роком

Малка була середнього зросту, очі сині, блондинка, ніс нормальний, обличчя овальне. Володіла польською, російською і ідишем.

Світлина від Ивана Чайчица.

В легітимації Іцика Дуксина видно, що він жив на вулиці вул. Листовського будинок 87. Мусить це була тимчасова адреса, оскільки постійним місцем проживання вказано Жабинку. Історія родини завершилася трагедією Голокосту.

Світлина від Ивана Чайчица.

Малка, Іцек та їхні діти, крім дочки Шуламіт, були розстріляні в 1942 році разом з іншими в’язнями жабинковського гетто. Шуламіт (Суламіф, Шуля, Сонечка) вижила, боза кілька днів до війни поїхала в Мінськ на навчання, потім поїхала в Саратов, а в 1944 році зустріла з Володимиром Висоцьким-старішим, який їй дуже допоміг. Жила і працювала в Харкові, пізніше переїхала до Ізраїля.

Світлина від Ивана Чайчица.

За матеріалом Берестейський кур’єр

3 thoughts on “Тітка Висоцького”

  1. Помытаю, шо газета Брестский курьер выходыда з девизом НИСЕГО, РАСПОГОДИТСЯ!
    З павагай да неабыякавых

  2. Газеты вжэ ны выходыть (есця квитанция навытькы з почты: вырнулы грошы за подписку), сам я вжэ постарив, напысав “нисего”= НИЧЕГО…
    З павагай да неабыякавых

    1. Віктор Місіюк сказав:

      Світ зминевся. Хутко не оно газети, а й про гроши на папери будуть споминати. Але ж “де текли ріки там і тектимуть”!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *