Умлаут наближений до і

Умлаут в берестейських говірках привертав увагу відомих мовознавців, вихідців з регіону Івана Сидорука (Паульса), Федора Климчука, Івана Лучиця-Федорця. Цей звук в сучасному періоді цілком невідомий білоруським, російським, словацьким і чеським говіркам. В говірках інших слов’янських мов він зустрічається, але далеко не завжди в тій позиції, що й у берестейських говірках. Як з’ясували науковці, умлаут в берестейських говірках є однією зі стадій становлення ікавізму.

Поширення умляуту на території Пинського і Яновського району. Карта Федора Климчука.

Діалектолог Антон Залеський (1936-1989) в статті “Діалектна основа фонологічної системи сучасної української літературної мови”, яка вийшла в колективній монографії “Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами” в 1977 році на сторінці 59 звернув увагу на особливість артикуляції цього звуку у берестейських говірках: 

“«Рефлекси о в наголошеному закритому складі (він)», фонема /ü/ на місці давнього о функціонує також у волинськополіських говорах між Берестєм і Кобринем по обидві сторони верхньої течії р. Мухавця [пор. також Раиls І Р. Мопоftongi *е, *е і *о w dialekcie  kobryńskіт (Віаłoruska SRR).— Sławіа оrientalis, roczn XIX, № 1, Warszawа, 1970, s.79], але там вона виступає здебільшого факультативно й може вільно взаємозамінюватись з фонемою /иі/, яка теж розвинулась з о в новозакритому складі. Слабкість парадигматичних позицій /ü/ в берестейських говірках зумовлюється ще такою обставиною. За спостереженнями Т. Назарової, лабіалізований [ü] берестейських говірок акустично сприймається як вищий і більш передній порівняно із закарпатським [ü] [див. Наконечний М . Ф. До вивчення процесу становлення й розвитку фонетичної системи української мови.— В кн.: Питання історичного розвитку української мови. Харків, 196, c.16]. Така особливість артикуляції берестейського [ü], очевидно, дуже наближує його до і, послаблюючи тим самим виразність опозиції /і/ ~ /ü/. Це також робить становище /ü/ в системі берестейського вокалізму нестабільним і створює сприятливі умови для односторонньої взаємозаміни виявів фонеми /ü/ виявами фонеми /і/”.

В давні часи умлаут був дуже поширений, тому за аналогією до новозакритих складів у вимові і на письмі германський улаут [ü ] чи французьке [y] часом передавали як /і/(Гіґо, Тартіф, Нірнберг, Мінхен). Таке перенесення нормативних ознак на певні явища, які не підпорядковуються дії цієї норми називають гіперизмом. Подібну гіперкорекцію зафіксував в праці “Український правопис і наукова термінологія” мовознавець Олег Купчинський:“Хоча літературною нормою є збереження /ü/ (Мюнхен):”Ми запримітили, що чимало молодих людей українського галицького походження, народжених у Німеччині, говорять і пишуть Мінхен, думаючи, що це більш українська форма, ніж Мюнхен.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *