Хресним шляхом співця Полісся

З Києвом пов’язано чимало історичних подій та осіб. В рік 120-річчя з дня народження Дмитра Фальківського серед решти маршрутів пам’яті хочеться звернути саме на той, який пов’язаний з життям поета. 

Даремно нині шукати в Києві дощки там, де жив перший керівник кобринської надзвичайки, відомий своєю селянською лірикою і реалістичними описаннями громадянської війни – на вулиці Льва Толстого, напроти Ботанічного саду ім’я академіка О.В.Фоміна або на вулиці Богдана Хмельницького. Ні за життя, ні після смерті його ім’я не було викарбувано в бронзі, він не був ні ідеологічним рупором, ні професійним поетом. Минуло чимало років перш ніж про нього, і про інших жертв сталинських “чисток”, перестали говорити пошепки. Не пам’ятними дощками, а хрестами вкритий шлях по пам’ятних місцях співця Полісся. 

Перша станція на хресному шляху пам’яті покоління Розстріляного відродження – метро Хрещатик з боку вулиці Інститутскої, названої на честь Київського інституту шляхетних дівчат, нині відомого як Жовтневий палац. Рухаючись від входу до станції метро в бік Майдану на алеї перед цим будинком натрапляємо на мраморний Хрест репресованим у 1930-50-х роках (N 50°26’57.092″ E 30°31’41.289″) , встановлений Всеукраїнським «Меморіалом» ім. Василя Стуса. Хрест тут не один. Другий, дерев’яний, хрест жертвам репресій височіє на пагорбі перед будинком з боку Майдану. Причина в кривавих жнивах, які тут збирали. В колишньому інституті в 1934-38 роках містився НКВС УРСР. 1 грудня 1934 року в Ленінграді був застрілений Сергій Кіров. Того ж дня Центральний Виконавчий Комітет СРСР прийняв спеціальну постанову щодо прискорення розгляду справ «Кіровського набору»: проведення слідства у термін до 10 днів, розгляд справ без участі сторін, відмову від касаційного оскарження та помилування, негайне виконання вироків. 13—15 грудня того ж року рішенням засідання виїздної Військової колегії Верховного Суду СРСР на чолі Василем Ульріхом 28 видатних діячів української культури засуджено до вищої міри покарання. Вже 15 грудня усі вони були розстріляні в підвалі Жовтневого палацу … .Наступна станція – Дорогожичи. При виході з метро жителів та гостей Києва зустрічає пам’ятник видатній поетеса Олені Телізі (N 50°28’22.560″
E 30°26’54.159″). Нагадаємо, що публікації на сторінках “Літаврів” матеріалів, пов’язаних з Дмитром Фальківським стали одною з причин ліквідації видання, а також розстрілу її редактора. Місце для пам’ятника обрано не випадково. Саме тут починається сумновідовий Бабин яр на території якого були розстріляні тисячі жителів міста, в тому й славетна поетеса. Докладне місце її поховання, як і решти вбитих тут жертв нацистської політики, достеменно невідоме. Якщо йти стежкою від пам’ятника Олені Телізі до центру яру серед декоративних кущів можна зауважити чорний хрест, яким умовно позначено місце пам’яті київських членів Організації українців націоналістів знищених гестапо. Цей кенотаф – це значний, хоча й малопомітний в тлі головного пам’ятника меморіалу і багатотисячної трагедії, акцент, який є свідченням того, що інтелігенція повною мірою розділила трагічну долю країни.

Вклонившись центральному пам’ятнику Національного історико-меморіального заповідника прямуємо до входу з якого видно “Лук’янівське кладовище”. Зразу при вході на кладовище повертаємо вліво на грунтову дорогу, яка нині стала Алеєю почесних перепоховань. Усього в кількох метрах з краю по правому боці стоїть дерев’яний хрест на могилі Олександра Олеся та Віри Кандиби (N 50°28’09.857″ E 30°27’16.040″). Вона також є символічною могилою загиблого в нацистському таборі Заксенгаузен поета Олега Ольжича. Нагадаємо, він є автором одного з найбільших літературних портретів Дмитра Фальківського, високо цінив внесок останього у баталістичну поезію. 

Рухаючись далій по дорозі минаємо одноповерховий цегляний за яким відкривається вид на довгобуд спецкомбінату. Поміж його двома будівлями, серед залізобетонних конструкцій відкривається сюреалістичний вид на братську могилу жертв першої хвилі Розстрілянного відродження.

В 2009 році Трускавецька організація Всеукраїнського «Меморіалу» ім. Василя Стуса встановила на орієнтовному місці братської Голгофи дубовий хрест (N 50°28’09.316″ E 30°27’24.228″). Ця могила є найбільш імовірним місцем поховання трьох десятків видатних представників української культури, серед яких був уродженець Кобринщини, поет Дмитро Фальківський.

  • 2
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *