Царська волость. Ч.2. Берестейська земля

Віктор Місіюк, Культура
04/02/2020, Leave a comment

Ч.1

Дивним чином одним з найчастіше згадуваних в 1564 році московським правителем міст, поряд із Києвом, виявився Бересть. В царському наказі є окремий фрагмент, завданням якого є пояснити історичні права Івана Грозного саме на Берестейську землю: “а была Бересть за Ярославомъ Ерополчичимъ, а на Кеевѣ въ то время былъ Святополкъ Изяславичъ, и Святополкъ ходилъ къ Берести ратью и Бересть взялъ и своихъ намѣсниковъ посажалъ, а Изяславъ Святополчичъ былъ въ Володимерцѣ въ осадѣ, а съ нимъ были Берестинцы”. 

Російський історик Олександр Мусін легко відшукав в Іпатіївському (ст. 245 (6605 [1097], ст. 250 (6609 [1101]) і Лаврентіївському (cт.272 (6605 [1097]), ст.275 (6609 [1101]) літописах фрагменти з яких написано цю сторінку берестейської історії. Берестейський князь Ярослав Ярополчич був старішим сином володимиро-волинського князя благовірного Ярополка Ізяславича, до володінь якого належав Бересть. Відомий Ярослав в зв’язку з походом великого князя київського Святополка Ізяславича на Бересть, який полонив племінника, але після на прохання митрополита випустив його. Опинившись на свободі берестейський князь втік в напрямку Польщі, але син Святополка волинський князь Ярослав знову полонив його і повернув у київську в’язницю, де той невдовзі помер. Вчені припускають, що берестейським князем Ярослав Ярополчич став після загибелі володимиро-волинського князя Мстислава Святополчича в 1099 році. Тоді у Володимирі на його боці були дружини берестян, пинян, вишгородців: “Ярославъ же бѣже на Ляхы и прииде Берестью, а Давыдъ заемъ Сутѣйску и Червенъ, и прииде внезапу и зая володимерцѣ, а Мьстиславъ затворися у градѣ съ засадою, уже бяше у него берестьяне, и пиняни, вышегородци”. В тексті царського наказу явна плутанина: історія про оборону Володимира Мстиславом Святополчичем широко відома, а його рідний брат Ізяслав Святополчич згадується в літописах тільки у зв’язку зі смертю в 1127 році. Дещо спотворено також назву столиці Волині міста Володимира. Суті звичайно, це не змінює – берестейська і пинська дружини були на боці сина великого князя київського. 

Чому в царському наказі згадано саме ці, на перший погляд другорядні, не дуже виразні, епізоди? На нашу думку, причина в тому, що в Московському царстві створено легенду про те, що право на царський, імператорський титул місцеві правителі зобов’язані великому князю Володимиру Мономаху, вінцем якого (шапкою Мономаха) їх вінчали на царство. Титул київський князь мав отримати од візантійського імператора. По одній версії причиною була допомога надана Костянтинополю, по другій – спорідненість по куделі з візантійською династією. Попередником Мономаха на київському престолі був його двоюрідний брат Святополк Ісзяславич. Тим, хто цікавився літописним описанням життя Мономаха, були знайомі деталі життя його родичів, сучасників і попередників. Орієнтуватись в усьому літописі, тим більше вибрати з нього необхідну інформацію про історію певних міст, було нелегко. А в наведені фрагменти розділяє усього 3-5 стовпчика.

У виправданні історичного права на імператорський титул при Івані Грозному була створена легенда про те що Рюрик був нащадком родича римського імператора Августа. А в 1555 році, після завоювання Казані і Астрахані, до царського родословця включено Чингізидів. Поява в царському наказі Берестя свідчила про реальну налаштованість Івана Грозного почати боротьбу за підпорядкування собі земль великих князів київських, Рюриковичів, нащадком по батьківський лінії яких він був.

Далі буде

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *