Царська вотчина. Ч.3.Місто волинське, подільське, підляське

Віктор Місіюк, Культура
07/02/2020, 1 Comment

Противник Івана Грозного король Сигізмунд Август був останнім представником правлячої династії Ягелонів. Тому московський цар всерйоз подумував над тим як повернути собі землі великих князів київських. Після смерті короля на трон була обрана шведська династія Ваза, які були нащадками Ягелонів по жіночій лінії. А ось династія Рюріковичів, представником якої був Іван Грозний, після смерті його сина згасла. Першим правителем нової династії, Романових, стане син московського патріарха. І хоча нові правителі не мали династійного права на землі Русі, вони продовжили політику Івана Грозного. В 1655 році в титулі Романових з’явиться загдка про Волинь, Поділля. Перелік міст царського наказу 1564 року закінчується фразою “и до Берести и Подолскіе и Волынскіе земли“. Отже у документі нову згадується про центр Берестейської землі. Зразу після цієї згадки починається історія про те, як князь київський ходив походом на Бересть. Після чого посланець повторяє царську думку: “А Волынская и Подолская земля и до Полской рубежъ, и то все вотчина наша“. Ця думка і фраза стане основною на кілька років дипломатичного протистояння. Коли в 1566 році до Москви прибуло чергове королівське посольство цар вислав дьяка Андрія Васильєва. Послам зачитано знайомий з наказу 1564 року перелік міст і закріплено фразою, що йдеться про територію “отъ смоленского рубежа по Березыню и Подолские и Волынские земли все“. На черговому турі переговорів боярин Василь Юр’єв повернувся до теми територій: “государь нашъ тѣ  городы писалъ, городъ Кіевъ и городы, которые на Волыни и на Подольѣ и къ Лятцкой границе, и иные городы, которые вамъ въ отвѣтномъ списку писаны, и тѣ  городы отъ прародителей государя нашего вотчина“. На чергове заперечення з боку королівських послів боярин відповів: “государь нашъ ищетъ не королевыхъ городовъ, проситъ своее вотчины прародителей своихъ“. І черговий раз повторив: “государь нашъ всегды о своей вотчинѣ, которая на Волыни и въ Подольѣ и въ Подляшьѣ, брата своего напоминалъ“.

Карта королівського географа Ніколи де Фер (1646 — 1720)

В певному моменті Іван Грозний вирішив зменшити свої вимоги. Після того, як боярин Василь Юр’єв з помічниками відзвітували йому у “столовій ізбі” цар наказав передати: “государь нашъ, хотя въ братомъ своимъ добрые смолвы, чтобъ межъ государей христіянская кровь не лилася, поступается брату своему своее вотчины городовъ, которые на Подольѣ: города Берести, Каменца Берестейского, Дорохвѣевцовъ, Янполя, Збарежа, Черниковъ, Брясловля, Хмелниковъ, Вѣницы, Лвова, Галича, Каменца Подолского, Межибожа, Сакяля“. Отже Бересть з точки зору царського двору був містом подільським. З чим це пов’язано? По-перше, з тим, що лишалося чимало слідів того, що двісті років тому місто входило до волинсько-галицької держави Романовичів. Бересть в цьому сенсі був важливий як північно-західний репер цієї території, адміністративний центр Підляського воєводства, території поблизу Польського рубіжу, Лятцької границі. По-друге, територія сприймалася з точки зору річкових басейнів. Це добре видно з промови, яку виголосили в 1570 році бояре Михайло Яковлевич Морозов и Никита Романович Юрьев. Вони повторили, що: “государь вашъ государю вашему поступаетца городовъ Волынскихъ, которые къ Кіеву, и городовъ Подолскихъ Берести, Каменца Подолска, Галича, которые есмя вамъ прежъ того именовали“. Але перед тим згадали, про ще більші території: “государь вашъ поступился государю нашему прародителей его вотчины города Кіева и русскихъ городовъ, которые къ Кіеву, и Волынской земли, Берести и Каменца Берестейского, Дорохфеевцовъ, Янпола, Збарежа, Черникова, Хмелниковъ, Вѣницы, Лвова, Галича, Каменца Подолского и всѣхъ городовъ, которые по Днѣпру къ Кіеву, Витебска, Могилева, Шклова, Мстиславля, Конева, Черкаесъ, Кричева, Чичерска, Пропорска“. Отже були міста, які знаходились під впливом Києва в басейні Дніпра. А також були міста під впливом Києва, які входили до групи міст Волинських. Одним з міст цієї групи був Бересть. Усі території які знаходились за межами Подніпров’я, входили до Галицько-Волинського князівства, митрополії Малої Росії, в царський канцелярії розглядали як щось одне й те саме, тому так легко включали до них Підляшшя, плутали Волинь і Поділля. Але й на давніх європейських картах коронні воєводства Подніпров’я причисляли до Волині (так звана Basse Volhynie). 

Далі буде

 

1 thought on “Царська вотчина. Ч.3.Місто волинське, подільське, підляське”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *