Цар і митрополит

Віктор Місіюк, Культура
08/03/2020, 2 коментарі

8 серпня 1698 року в Тересполі сталася важлива в релігійній історії зустріч. Російський імператор Петро Перший який під виглядом десятника Петра Михайлова в складі великого посольства їздив по європейських країнах заїхав на прийом до Тересполя. Тереспольський палац, який з’явився як королівська резиденція на початку XVII століття був добре відомий ще картографам ХІХ століття, як резиденція Флемінгів. Обід на честь монарха відбувся у “гетьманської дружини”. Далеко не усі сучасники були добре поінформовані про те ким вона була і що саме в її присутності обговорювалось.

До прикладу, в журналі Генриха Гізена (Гюйссена) місце зустрічі названо замком, а його господиня дружиною гетьмана Сенявського: Є.В. і з послами з дороги звернули (в замок) до дружини гетьмана коронного графа А.Н.Сенявского, у якій ще їли … . З Сенявською російський імператор справді зустрічався тільки при інших обставинах. Те саме можна сказати і про дружину гетьмана Замойського яку назвав організаторкою прийому тодішній папський нунцій у Річі Посполитій Антоній Даву. Причина, скоріше за все, в тому, що нунцій зустрічався з царем в Замості. Російський імператор запрошував папського представника з візитом до своєї держави. 

Інцидент мав бути описаний в листі від 9 вересня 1698 року папським нунцій вислав лист в якому він описав перебування російського царя в Тересполі. В тереспольському палаці Петро Перший зустрівся з уніатським митрополитом Львом Заленським. Важливо підкреслити, що цар був головою православної церкви не тільки по причині традицного цезаропапізму. Доля московської церкви находилась в його руках, її історія на кілька століть визначили решення прийняті саме Петром Першим. Коли через два роки помре московський патріарх цар призначить на його місце екзарха митрополита Стефана (Яворського) дуже обмеженими правами. Керювати справами церкви фактично буде Монастирський приказ. Який замінить Духовна колегія і Святіший правлячий синод. Цей орган буде керювати православною церквою імперії до кінця її існування. 

File:Gianantonio Davia.jpg

папський нунцій Антоній Даву

Зустріч імператора і митрополита за словами нунція переросла в конфлікт: “Писали з Берестя, що коли туди прибув цей правитель, названий митрополит відправився до нього, застав його за столом і, примішав у свою вітальну промову різні декламації проти помилок схізми, викликав обурення царя, який відповів йому, що не терпить таких вчинків од серед рівних, і якщо він шанує добрих католиків, то ненавидить нахабних, як він, і що подібних людей в Московії бив бичами і вішав, коли вони наважувались говорити йому такі грубості, які він казав. І не задовільняючись такою суворою відповіддю, цар попросив дещо пізніше господиню, виленську каштелянку, видалити митрополита з дому, після чого прелат змушений був піти, щоб уникнути більших неприємностей, бо цар відверто заявив, що не буде в стані утримати свої руки, якщо перед ним буде з’являтися суб’єкт, від якого він вважатиме себе ображеним“. Петро Перший запотребував від господині вивести митрополита, бо він за себе не ручається. Після чого митрополит покинув палац. Виглядає на те, що імператор обурився поведінкою людини нижчою за статусом. Але для папського посланця був важливий саме релігійний вимір. Нунцій двічі підкреслив, що не хотів би втратити доброго ставлення царя, який запрошував в гості і був не проти, щоб до країни завітали єзуїти. Хоча, за словами Антонія Даву, митрополит проявив добрі манери “buona intelligenza” він мав необережність висловився на помилки “схизми” – “l’erore dello scisma”, назвати православних схізматиками. Отже в спрощеному варіанті царська промова мала звестися до оцінки саме релігійної постави: “Я шаную добрих католиків, але таких нахабних людей, як ви, бию бичами і вішаю” (Monuments historiques de Russie, с.379-383). Пізніше ходили чутки, що Петро висловлювався про Заленського в подібному дусі: “Їй Богу, я не цар, якщо його не повішу“. Виконати загрозу царю невдалося, хоча відомо про досить жорстокі репресії імператора щодо уніатоського духовенства під час Північної війни. Про те, що цар загрожував його повістити писав у посланні до папи сам Заленський.

митрополит Лев Кишка. Наступник Льва Заленського

Опублікований “Зводний галицько-руський літопис з 1600 по 1700 роки” містив в собі рукопис Льва Кишки який цікавий то, що в ньому докладно названо місце зустрічі, ім’я господині, дружини Юзефа Слушки. Але найцікавіше, що вона вона описана цілком інакше. Митрополит тут також мав привітати царя промовою в який “славив святу унію“, яку “за велінням господа і брама пекла не подолає“, говорив про “обряди, які не порушуються, а продовжують перебувати в силі відповідно до звичаїв східної церкви, про заснування в різних частинах держави нових монастирів, про благочестя самих прикрашених пурпуром панів латинського обряду і лицарського звання“. Закінчитись розмова мала цілком інакше. Петро мав: “з вдячністю прийняти виказану йому честь попросив пастирського благословіння за звичаєм народу свойого і коли дізнався хто той, з ким він має справу, сказав, що не слід гвалтом переманювати послідовників до унії і створювати церкви особливого права“. Цар також додав: “Якби подібно сказаному вами і наше царство стало би підпорядковуватись апостольського престолу і вікаріїв Христа, що нарешті по подоланні уявного протиріччя схід із заходом зрісся у одне тіло було б єдине стадо і один пастир; ми ж скільки вистачить сил, не покинемо цього наміру і праці, і бажаємо од тебе, владико, щоб ти по бажанню нашому доставив робітників, гідних для цієї посади, яких взискати милостями буде нашою справою. По закінченні сніданку пан митрополит поцілував руку імператора, дав йому благословіння і, побажав здоров’я, повернувся на кафедру“. 

Згідно з рукописом виником розмови, цілком в її дусі, стала місія князя Шереметьєва до Папи Інокентія ХІІ, а також приїзд на ректорську посаду в слов’яно-латинську академію учня єзуїтів, в тому числі учня Грецької колегії святого Афанасія, першого російського доктора філософії, ректора російської Слов’яно-греко-латинської академії Палладія Роговського і т.п.. 

Офіційний журнал про зустріч очільників православних церков мовчить, сучасники дають їй протиречиві оцінки. За століття тереспольська зустрічвсе ще не перестала бути однією з інтригуючих загадок історії. 

2 thoughts on “Цар і митрополит”

  1. Володимир Дмитріюк сказав:

    Дуже інтересна історія. Котра версія правдива?

    1. Віктор Місіюк сказав:

      Треба вивчати листування, мемуари сучасників, щоб мати більше інформації. З одного боку, через півтора року після “великого посольства” Петро Перший на європейський копил переведе усю Росію на літочислення від Різдва і перенесе початок нового року з вересня на 1 січня … . З другого боку буде винищувати тих, хто йому в чомусь суперечив.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *