Цісар наказав покарати винних

Віктор Місіюк, Культура
23/11/2020, 1 Comment

Пам’ятаєте славетну середньовічну формулу “васал мого васала не мій васал“? Чудовою ілюстрацією до неї є звернення останнього нащадка Габсбургів по мечу імператора Священої римської імперії Кала VI до його васала саксонського курфюрства, одночасно короля Річі Посполитої Августа Міцного з проханням покарати фальшивомонетників, які карбували фальшиві талери з зображенням цісаря, підривали економіку імператорського двору.

Талер Карла Шостого

Король для захисту від того зла наказав магістра того монетного двору, жида Нахіма взяти, який після втік з Варшави, підкупив саксонців” – пишуть Франтишк і Еразма Отвиновські про цей інцидент. Про особу заарештованого в кінці січня-початку лютого 1713 року мінцмістра або магистра монетної фабрики (magister fabricae monetarum) Нахім, якого в різних джерелах також звуть Нохім, Нахум, практично нічого невідомо крім двох деталей – він був іудеєм з віросповідання і фактором великолитовського гетьмана, берестейського  підкоморія, війта Берестя, власника тереспольського і ружанківського палаців Лювика Потія. “Даремно у Потія шукати якихось позитивних рис, а негативні зібрані в найбільшій концентрації. Трус і грабіжник, безмежно алчний шкуродер і фальшивомонетник” – писав історик Юзеф Фельдман.  Отже крім усього магнат був фальшивомонетником європейського масштабу, одним з найбільших фальшивомонетників в історії Річі Посполитої. На посаді литовського подскарбія Потій отримав доступ до фінансів і почав, серед іншого, виготовляти фальшиві монети, про що стало відомо вже в 1700 році, але справа не набула особливого розголосу. Під час Північної війни підскарбію доручено викарбувати на станках з Саксонії значну кількість шестигрошовиків, які ще звали потіївками, або за низьку якість “людським плачем“. Їх виготовляли з російських копійок-лусок спочатку в Кенігсберзі, а після в  1706-07 роках в Москві. Після того, як Август Міцний на певний час зрікся права на престол Річі Посполитої на тих же станках до 1709 року карбували шостаки Петра Першого для розраховування на території Річі Посполитої. Пізніше станки розібрали і вивезли до Великого князівства литовського, до … маєтку Людвика Потія, де випуск монет продовжився, як пишуть Отвиновські, аж до 1714 року! Крім монет Річі Посполитої тут з’являлися й монети Священої римської імперії. Нагадаємо, що незадовно до того як виник скандал з фальшивими монетами, обидва причетних до нього політика (Людвик Потій і Петро Перший) побували на цісарському курорті, де їх малював придворний художник Карла VI. Потій в той час вже не був підскарбієм. Дозволу на виготовлення монет монетний двір не мав. Отже діяльність монетного двору була цілком нелегальна.

Герб Потіїв на шостаках 1706-1707 років

Нелегальний монетний двір став в боротьбі гетьманів, як власне великолитовського гетьмана Людвика Потія, так і його попередника Яна Казимира Сопіги. Автор відомих мемуарів Мартин Матусевич згадував що його батько був причетний до звільнення Нахіма. “Також мав заслугу перед віленським воєводою, великолитовським гетьманом Потієм, бо коли бобруйський староста Сопіга зловив жида Нохіма в той час фальшиві тинфи робив у великолитовського підскарбія Потія“. За намовою Матусевича Сопіга мав звільнив Нахіма. Можливо, що йдеться про інший меншвідомий випадок і потіївського фактора арештовували кілька разів. Людвик Потій підозрював, що до арешту магістра може бути причетний литовський польний гетьман Денгофф.

Принцип діяльності станка монетного двору Людвика Потія

Крім Нахіма до діяльності монетного двору, який спочатку находився в фольварку Полод на Володавщині, а після перемістився в Руду поблизу Ружанки, були задіяні й інші особи. Завідували ним Карп і Мікуш, які мали в поміч десять мінцерів. Карп і Мікуш. Найнятий на російську службу генерал-майор барон Іоган-Людвиг Мікуш командував в Північну війну російською кавалерією. Був на російський службі в 1706-08 роках. Після відставки серед трьох генералів почав шукати службу чи у Лещинського чи у шведського короля. Був арештований в Києві і випущений лише після літа 1709 року. Ян Карп був полковником 7 регіменту литовської кавалерії, генерал-крігскомісаром тобто головним квартирмейстром литовської армії, староста ківільський. Він разом з Огинським їздив до Петра Першого.

Праця фальшивомонетників

Скандал з викриттям нелегального монетного двору став причиною першого поважного конфлікт Людвика Потія з королем. Магнат вдався до активних дій. 21 лютого 1713 року великий гетьман написав Августу лист, заперечуючи всі звинувачення. Того ж дня магнат, “ображений на короля”, руками своїх клієнтів надвірного литовського хорунжия Михайла Пузини і Яна Петра Несторовича за допомогою славетного “ліберум вето” зірвав надзвийчайний сейм 1712/13 року. На ньому саме розглядалося питання обмеження влади гетьманів і зміцнення влади короля. Протягом року силами своїх прибічників гетьман запевнив собі вибір на посаду маршалка Литовського трибуналу і зумів не допустити того, щоб навіть оскарження про фальшивомонетництво було подане до розгляду. Невдовзі конфлікт розгорівся до такого рівня, що гетьмана можна було звинувачувати в державній зраді. Але й обурення шляхти проти розквартирування королем в Великому князівстві литовських саксонських військ зросло до крайньої міри. Потій довго відтягував з приїздом до короля. Тільки в січні 1715 року великолитовський гетьман з двома тисячами прибув до свого “підваршавського” маєтку в Мінську-Мазовецькому. Отримав запевннення безпеки Потій вибрався з аудієнцією до короля. Король відмовився скликувати новий з’їзд і виводити саксонські війська, а Потій в свою чергу запевнив короля, що більше не вестиме антикоролівської політики і присягнувся зі своїм опонентом литовським польним гетьманом Станиславом Ернестом Денгофом. В 1716 році опозиційна шляхта пригадала, що Людвик Потій за допомогою “жидівських факторів” займався фальшивомонетництвом, але на тлі примирення останнього з королем жодних поважних наслідків це звинувачення вже не мало.

 

 

 

1 thought on “Цісар наказав покарати винних”

Залишити відповідь