Як дар такый Буг дав

ПроСВІТ, Культура
10/11/2020, Leave a comment

Талан називають поцілунком Бога. Але як зрозуміти поета? Дар красомовності не ремесло, а внутрішня потреба. Для того, хто вміє говорити мовчання стає мукою. Бо рука, якою водить серце чи муза, здатна підняти людську душу до зірок і опустити у найглибше провалля. Хіба то не казкові чари, не двигун для астральних подорожей, не емоційні американські гірки? Одне можна сказати напевно – поезія своєрідна автомийка душі, яка вражена красою і силою, переживає повноту життя навіть у пустельному безлюдді. Готові до подорожі у країну почуттів з Олексієм Диковицьким? Пристебніться … .

Шчо гэто за робота,
Віршы собі пысаты?
Нэ маеш бульш заботы,
Хотілоса б мні знаты?

Забот в мэнэ нэмало…
Алэ прыйшла пора,
Самэ воно так стало,
Пуйшов вірш з-пуд пэра.

А дэ такому вучать,
Коб нэ робыв – пысав?
І жыв собі бэз мукы,
Дітэй туды б послав!

Не-не, і мні робыты
Доводытса… шчэ як!
З віршэй нэ будэш сытый,
Нэ хватыть на кумпяк!

То нашчо ты йіх пышэш,
Як ныц з того ныма?
Аны копійкы лышнюй,
Стараешса дарма!

Всіх грошэй нэ заробыш…
А батько так сказав:
“Пышы, сыну, як можэш,
Як дар такый Буг дав”.

Залишити відповідь