Як писав Фальківський: І акордить журлива струна (ВІДЕО)

Вісні Фальківського видають в авторі любителя музики. Для створення художніх образів він рясно використовує музичну лексику (партитура, акорди, терції, октави, мажор, мінор): “Бо я звуків веселих не знаю,/Бо я серце в борні засушив./Хай же линуть акорди кудлаті”; “І всі пісні мої із терцій:/Нема октав …/Нема октав …”; “Октави й фронт …/Октави там”; “Я забув як мажором співати …/Грай же, арфо, мінорний мотив!”; “Хоч і хочеш мажором утять,/Дійсність чортова чорна, як тінь…/І акордить журливо струна:/Все мінор … Все мінор … Все мінор …“. Дмитро знав про що писав.  Поетична обдарованість поєднувалась з добрим музичним слухом, тому мелодії поет міг добирати на слух. На початку ХХ століття серед української молоді, і Фальківський не був вийнятком, була дуже популярний в міру простий та ліричний інструмент – мандоліна: “Відомий випадок, коли поет з мандоліною в руках брав на голос усі без винятку пісні із щойно виданого в Києві пісенника, приповідаючи: „Оцю я ще такий був — дядьки в шинку співали“, „оцю ще мати співали“, „оцю я вперше, як на як на ярмарок поїхав з батьком, від кобзарів (певно, мова йде про лірників – М.В.) чув у містечку“ (в Кобрині тобто)“. 

Любов до музики корінилась у народній пісні. Але цього було дещо замало. Поет-неокласик захоплювався класичною музикою і мріяв опанувати нотну грамоту: “Коли Дмитру було вже за тридцять і матеріальні справи його покращали, він купив (або, можливо, взяв на прокат) піаніно. На подив друзів і знайомих Фальківський почав вчитися музиці. — Хочу своїми пальцями грати Шопена . . . Його вчительку Лідію Шур, віком молодшу за учня, недавню вихованку консерваторії, дивували терпеливість і настійність поета, музиканта в душі. Перший вальс у власному виконанні Дмитра був маленьким святом у родині. Хоч, зрозуміло, Шопен звучав у  у полегшеному викладі.”

Музикою хворий ветеран займався любительські, але всерйоз: “Згодом, коли вляжеться трохи скрута, поет придбає стареньке піаніно і всерйоз займеться музикою, його мрія — власний Шопен. Захоплювався виконавським мистецтвом Л.Колесси, подарував піаністці під час її гастролей у Києві збірку поезій „На пожарищі” з характерним дарчим автографом:  „Любій моїй краянці — славетній Любці Колессі з пошаною автор. 1929. 29.ІІІ.Київ“. Концертні записи Любки Колесси зберглись до сьогодні і ми можемо уявити себе на її концерті, поряд із любителем піаніно з Лепесів.Зі спогадів відомо, що Дмитро Фальківський не тільки грав, але й пробував писати: “Для того, щоб навчитися грати Шопена, малий Дмитро, незважаючи на матеріальну скруту, придбав дешевеньке піаніно, вивчив нотну грамоту, навіть сам пробував писати невеличкі музичні п’єси” Музичні експерименти поета невідомі, оскільки його особистий архів не зберігся, до того ж прожити йому судилось небагато. Відомо, що він був щиро відданий музиці, захоплювався грою: “Фальківський частосівши грати за піаніноне хотів уже нікуди йти“. Його гра була токою ж щирою, як і славетний поетичний мінор. 

 

 

  • 2
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *