Як писав Фальківський: Покоління очерету

Під впливом творчості Дмитра Фальківського зросло ціле покоління українських письменників, так як Петро Худопаров, Борис Боровець, Калісія Костюк, Святослав Праск, Степан Семенюк, Василь Гей, Степан Курило-Шванс, Євген Шморгун, Наталля Мусієнко, Степан Бабій, Галина Коханська, Віктор Вербич, Віктор Лазарук, Микола Легкий. Усіх їх вразила регіональні вірші поета і його поліський гімн. 

Одна з самих ліричних картин за мотивами поліського танго належить авторам роману “Хутір” Андрій Кондратюку і Борису Боровцю: “Слова із пам’яти самі на вуста просяться. Й ізнов згадую я, пригадую, як на хуторі по войні води у нас повесні розливалися, ну, буквально під хатою у нас, і широко, і довго так – аж до Данилових, і до Ковалихи аж. Такі недалекі сусіди, стають вони у ці дні царствами заморськими – і ти усе те завважуєш, бачиш і відчуваєш усе те. І місяць червоний аж біля Ковалихи із-за лісу синього, із-за моря устає, піднімається угору, меншаючи. У воді відтак світиться, углибині вод він і на небі він – два місяці уже є. І блискуча місячна дорога через усе плесо водне.   А вода хлюпочеться, наче хто мову веде – і грізно моментами“.

Степан Курило-Шванс в романі “На шляхах завивистих” наводить перероблений варіант пісні, в якому невідомий автор зробив з неї гімн озерного краю і рішуче підняв настрій болотам: “Очерет мені був за колиску, Між озер я родився і зріс. Я люблю свою хату поліську. Я люблю свій зажурений ліс. … А поліське веселе болото, Пів-Полісся вода залила“.

Автор сотень радіопередач і публікацій про аматорське мистецтво, аутентичний фольклор Ольга Рутковська також черпала натхення з очеретяної криниці Фальківського. Співробітниця Академії наук та Міністерства культури не могла не висловити своє ставлення до смерті Поета.

alt

РЕАБІЛІТАЦІЯ 

посвята Д.Н.Фальківському 

…Бо серцем я ніжний і чистий,
Дарма, що колись був чекістом…

Дмитро Фальківський

Його вірші, п’янкі і чудові,
Розтривожили душу мені.
Я купаюсь в мелодіях слова
І неначе пливу на човні…

Та раптово прилинули згадки,
Тінь печалі на душу лягла…
Я поліську побачила хатку,
Хоч ніколи я там не була…

Навкруги – мочарі та болота,
Ліс в зажурі і буйна вода.
А весною, як пущу затопить,
На Полісся приходить біда.

Серцем був він і ніжним, і чистим,
Марив краєм своїм уві сні.
А загинув… від кулі чекіста.
Ну, за віщо? Скажіть ви мені?

Ольга Рутковська 

Хто тільки не чув шлягера тріо Мареничів “Тиша навкруги”? Автор якого також вважав за обов’язок відгукнутись на вірш Фальківського.
 
ПРЕЛЮДІЯ ДО ПІСНІ
 
Очерет мені був за колиску, 
В болотах я родився і зріс. 
Я люблю свою хату поліську, 
Я люблю свій зажурений ліс. …
Дмитро Фальківський

Товаришу Дмитре Фальківський, 
Чекістом ти був і поетом. 
Я ріс із твоєї колиски, 
Що пахла мені очеретом. 
Коли я наспівував друзям, 
Не знав, що обнюхує падло, 
І пахло сибірським галуззям 
Далекими кедрами пахло. 
Не знав, що тебе у лабетах 
Вкатрупили власні пілати, 
І пісню твою в очеретах 
Ловили духовні кастрати. 
Не знав, що тобі на приколі 
Хвоста присобачили з “ізмом”, 
А хто ж міг тримати на волі 
Поета з таким атавізмом? 
Не знав — і душею не відав, 
Що пісня втекла із “ГУЛАГА”, 
Аж доки мене не провідав 
Секретний якийсь чолов’яга. 
А звідки було мені знати?.. 
Але зрозумів я відтоді, 
Що пісню не копнеш за грати, 
Коли вона ходить в народі. 
Не вб’єш і більматим пістолем, 
І списом отруйним гадюки. 
Співаю і досі та з болем. 
Бо знаю усі її муки. 
Співаю й наспівувать буду, 
Допоки б’є серце набатом. 
Співаю, як вирок без суду 
Отим, невідомим пілатам 
Товаришу Дмитре Фальківський, 
Чекістом, ти був чи поетом? 
Я ріс із твоєї колиски, 
Що пахла мені очеретом.

Олександр Богачук 

 

  • 18
    Поширили:

1 thought on “Як писав Фальківський: Покоління очерету”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 thought on “Як писав Фальківський: Покоління очерету”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *