Як писав Фальківський: Як розтане над пущею шум

Поезія Фальківського з часом еволюціонувала. На зміну пафосним епічним творам з плакатно-трафаретними образами почали з’являтись картини просякнуті замилуванням природою. Його пізні поеми виразно ліризовані. Соціальний реалізм пізнього Фальківського збагачується вічними темами, узагальненнями. Щирість, образність лірики поета вразили не одного читача та критика. Становлення, пошук себе і власного стилу, стали поверненням до ліричного романтизму, очевидно, властивого поету ще у юнацькі часи. Він оспівує село, поетизує природу і наражається на гостру критику з боку марксистських критиків захоплених урбаністичними індустріальними картинами. 

На шляху до власного стилю Дмитро Фальківський орієнтувався на твори сучасних велетнів літератури. Серед українських авторів таким був Максим Рильський. Критики помітили це давно.”Оскільки дошукуватись літературних впливів у творчості Фальківського пізнішого, починаючи, скажім, з 1927 р., то й тут ще можна вказати на Єсеніна й Олеся, але також вже й на Сосюру (емоціональна насиченість), Рильського  (пейзажна лірика), Бажана (батальні сцени, вірші «в драбинку») і навіть на Чупринку, з яким він у вірші «Знеможена рота» перегукується (згадаймо Чупринків вірш «Коли ви вмирали»)” – писав у вступі до першого післявоєнного видання Фальківського “Ранені дні” українознавець академик Микола Неврлі (Микулаш Неврлий).

Згодом вчений повторює свою оцінку і додає, що твори Фальківського мають високохудожній характер і гуманістичний зміст, проти яких безсилі любі критичні зауваження: “Хто ж пішов шляхом Рильського, Бажана й Первомайського — розвивався й пробив собі шлях до світа. На цей надійний шлях ступив також Фальківський”.

Дмитра Фальківського можна назвати піонером екологічного жанру в українській літературі. На цьому наголосив літературознавець професор Юрій Ковалів. У передмові до антології його творів Ковалів пише, що уродженець кобринських Лепесів разом із М.Рильським, В.Свідзінським, Г.Косяченком, С.Беном першим порушив як тему соціальної справделивості, так і екології. 

На жаль лишилось не так багато фактів які б могли розповісти про взаємини Фальківського і Рильського. Відомо, що вони знайли твори один одного, були особисто знайомі. Фальківський цінував поезію Рильського і організовував творчі зустрічі з його участю. Юхим Мартич згадував: “Якось Агатангел Кримський влаштував зустріч Максима Рильського з ученим людом. А поет Дмитро Фальківський, що секретарював у невеличкій кооперативній газеті, запросив його на літературний вечір до працівників торгівлі“.

Майбутній академік зберіг теплу пам’ять про побратима по перу, який увів у літературу не один яскравий образ рідної природи. 26 грудня 1934 року на квартирі Максима Рильського, господар і його гості, Микола Зеров і Сергій Жигалко одними з перших добрим словом пом’янули розстріляних за десять днів до того Олексу Влизька, Костя Буревія і Дмитра Фальківського … . Пізніше він домігся реабілітації поетів, знищених сталинською репресивною машиною. Його стараннями в грудні 1957 року усі звинувачення з Дмитра Фальківського було знято. 

  • 1
    Поділитися

2 thoughts on “Як писав Фальківський: Як розтане над пущею шум”

  1. Natalka сказав:

    А що то за фото?

    1. Віктор Місіюк сказав:

      На заставці? Фото Максима Рильського.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 thoughts on “Як писав Фальківський: Як розтане над пущею шум”

  1. Natalka сказав:

    А що то за фото?

    1. Віктор Місіюк сказав:

      На заставці? Фото Максима Рильського.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *