Як садылос сонцэ

Віктор Місіюк, Культура
08/08/2020, Leave a comment

Чи бачили як з затятого “рокера” пре глибинний фольклор? Читайте останній вірш Олескія Диковицького!  Автор тих рядків також пережив натуральну еволюцію захоплення роком та закоханістю фольком і аутентикою. Новий вірш Олексія перекликається з “Ой, візьму я кріселечко”. Сміливо можна ставити #фольклор, #народне. Архітепічно настільки, що мурашки по шкірі і хочеться вийти на грудок при повному місяці і на усі груди, але стиха, з щемом, завести ось таке (браво автору!):

Як садылос сонцэ,
Ховалос за стрыхы,
То я пры окэнцы
Сяду, тыхо тыхо.
Сяду дай дывлюса,
Його выглядаю,
Жду вжэ, нэ дождуса,
Того, шчо кохаю.
Чы пруйдэ вун мымо,
Як мэнэ побачыть?
Нэ одна дівчына
Тут по йому плачэ…
Коб жэ ж нідэ взяты,
Городску сукенку,
Мо б нэ заглядавса
На другых паненок?
Біла, чорноброва,
Кажуть – всэ пры мні,
Алэ бідно в дому,
Пусто на столі…
Дэ ж мні, бэдняжцы, взяты,
Богаття такого,
Коб прычаруваты
Хлопца молодого?
Як садылось сонцэ,
Ховалос за стрыхы,
То я пры окэнцы
Сяду, тыхо тыхо.
Сяду дай дывлюса,
Його выглядаю,
Жду вжэ, нэ дождуса,
Того, шчо кохаю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *