Ікона-мучениця Афанасія Берестейського

ПроСВІТ, Новини
30/11/2020, Leave a comment

Нещодавно в головному православному храмі Гродно – Свято-Покровському кафедральному соборі – відреставрували стару ікону преподобномученика Афанасія Берестейського. Вона – незвичайна. Гродненський священики називають її мученицею. Справа в тому, що образ сильно постраждав в одній з воєн – в дошці залишилися сліди чи то від шрапнелі, чи то від осколків бомби. У деяких місцях ікона пробита наскрізь. При реконструкції всі ці сліди залишили як нагадування про ті події. Образ колись знаходився в церкві Борисоглібського монастиря.

Фото: Катерина Гордєєва, TUT.BY

Старенька-привид і підземні ходи

Піднесення на правому березі Німану, де зараз гродненський драмтеатр, довгий час виглядало зовсім по-іншому. Гродненський старожили згадували, що після війни тут, навпаки Бернардинського костелу, стояв якийсь напівзруйнований храм, а потім його знесли. Історики, звичайно, додадуть – це були православна Афанасіївськая церква і Борисоглібський чоловічий монастир, а до цього – жіночий католицький монастир бернардинок і костел Різдва Діви Марії, святих Антонія і Казимира.

Старші люди згадають, що довгий час на цьому місці був пустир, а на початку 1970-х років тут розгорнулася велика будова – почали зводити будівлю драмтеатру, яке стало, напевно, найбільш пізнаваною сучасною будівлею міста.

Фото: Катерина Гордєєва, TUT.BY

З покоління в покоління передається легенда про те, що між колишнім монастирем і Бернардинським костелом існували широкі підземні ходи, які пов’язували не тільки два цих старовинних споруди, а й Фару Вітовта, єзуїтський костел і костел кармелітів боси.

Гродненці також можуть згадати і таку страшилку: сторожа ночами на місці будівництва драмтеатру бачили темний силует старої згорбленою жінки. Примарна старенька ридма плакала і загрожувала охоронцям пальцем. Коли ж люди намагалися підійти ближче, силует розчинявся в повітрі.

Фото: Катерина Гордєєва, TUT.BY

Футуристичний драмтеатр на місці монастиря

Автором проекту гродненського драмтеатру був архітектор Геннадій Мачульський , який запропонував для того часу абсолютно новий футуристичний проект культурного об’єкта. На його зведення, за деякими даними, пішло стільки ж бетону, скільки на будівництво гродненського мікрорайону Девятовка.

Будівництво по-справжньому була масштабне. Але, на жаль, саме тоді були знищені всі старі фундаменти монастиря і храму, археологічні розкопки не проводили. У місті ходили чутки, що будівельники, зайняті на будівництві драмтеатру, під час робіт знайшли скарб, який так і не дійшов до музею. Нібито робочі під час риття котловану знаходили срібні монети і посуд.

А ось деякі ікони та церковне начиння, які, мабуть, не представляли для радянських людей цінності, з храму і монастиря після його руйнування були передані в Свято-Покровський кафедральний собор – це була єдина на той момент діюча церква в місті. Частина образів також перевезли в маленький храм в село Жарославка, неподалік від Скіделя.

Фото: Катерина Гордєєва, TUT.BY

Католицький храм і православна церква

Що стосується власне історії монастиря, то вона починається в XVII столітті, коли один з гродненских магнатів – Ієронім Волович в 1620 році профінансував будівництво на своїх землях католицького жіночого монастиря бернардинок. Згодом було зведено великий костел Різдва Діви Марії, святих Антонія і Казимира в бароковому стилі і будинок для черниць.

В середині ХІХ століття комплекс був закритий, а трохи пізніше туди перенесли православний чоловічий Борисоглібський монастир, який до цього перебував близько Коложской церкви. Через паводок частина гори зруйнувалася і ченців було вирішено переселяти.

Якраз в місті було відповідна будівля. Сюди серед інших перенесли чудотворну ікону Божої матері та древній архів, в якому були, наприклад, грамоти королів і «записки приватних осіб» починаючи з 1840 року.

Зовнішній вигляд католицького костьолу змінили, щоб він більше схожий на православний храм: знизили дах, додали візантійські риси і шатровий купол.

Саме білоруське місце в місті

26 вересня 1893 храм освятили в ім’я преподобномученика святого Афанасія (Пилиповича) Берестейського.

На початку 1910-х років православний монастир, а на той момент це був цілий комплекс будівель, де серед іншого перебував і церковно-археологічний музей, на хвилі відродження національної ідеї став по-справжньому головним білоруським місцем в Гродно. У 1915 році сюди перевезли дитячий притулок з Красностоку, який під свою опіку взяли представники віленського білоруського благодійного товариства «Золак». Потім тут відкрили першу в Гродно білоруську школу. Її вчителями стали 18-річна Текля Станішевська і 23-річний Олександр Гріковський. На жаль, молоді вчителі захворіли на туберкульоз і померли один за іншим в 1919 році.

Фото: Катерина Гордєєва, TUT.BY

Тут же, в Борисоглібському монастирі, в 1918 році відкрили першу в місті легальну білоруську організацію – «Сувязь культурна-нацыяналістычнага адрадження Беларусі». Потім вона змінила свою назву і стала «Гродзенскім беларускім нацыянальным камітетам». У монастирських стінах розміщувалися канцелярія Білоруської вчительської ради, секретаріат Білоруського посольського клубу, Білоруський шкільно-притулкова рада, редакція газети «Сялянская гутарка», білоруська друкарня і відділення Білоруського інституту господарства і культури. Над воротами монастиря на свята вивішувався білоруський національний прапор. За іншими відомостями, він висів там весь час аж до середини 1920-х років, коли нова польська влада наказала його зняти.

Фото: Катерина Гордєєва, TUT.BY

У міжвоєнний період будівлю монастиря і храму знову переробили і розмістили тут ремісничу школу. Реконструкція старовинних будівель не проводилася.
А далі і монастирю, і храму не пощастило. Вони знаходилися близько Старого мосту, який був стратегічним об’єктом і за який велися бої.

Так, в 1915 році він був підірваний саперами російської армії, яка вела ар’єргардні бої з австро-угорськими військами. У міжвоєнний період міст відбудували заново. Під час Другої світової війни міст знову підірвали. На цей раз німці.

Фото: Катерина Гордєєва, TUT.BY

– Будинок церкви находився на тому місці, поблизу якого йшли активні бойові дії. І, звичайно, трапляв під вибухи. Так основні будинки були пошкоджені напочатку Другої світової війни, – каже настоятель Свято-Покровського кафедрального собору протоієрей Георгій Рой.

Фото: Катерина Гордєєва, TUT.BY

Після війни ще приблизно 15 років руїни монастиря височіли на правому березі Німану, а потім були знесені заради великого будівництва. Так закінчилася історія спочатку католицького монастиря бернардинок, а потім Борисоглібського православного монастиря.

Про колись величні будівлі нагадують лише архівні фотографії, малюнок Наполеона Орди, а ще та сама відреставрована ікона преподобномученика Афанасія Берестейського. Вона потрапила в кафедральний собор Гродно за радянських часів і довго чекала реконструкції.

Фото: Катерина Гордєєва, TUT.BY

Ікона-мучениця і сліди від шрапнелі

Ця ікона-мучениця зберігається в ризниці Гродненського Покровського собору. Ікона мученика Афанасія Берестейського – чи не єдине, що зберіглося від Афанасіївської церкви Борисоглебського монастиря. Наш гроденський історик Алєсь Горний розповів, що частина ікон збереглася досі – вони знаходяться в церкві в селі Жарославці. Є частина іконостасу цього монастиря. Старі фотографії церкви Афанасія збереглися, але я їх ще не вивчав, тому неможу сказати, де була ікона – можливо, в іконостасі, – але її можна визначити на всі сто відсотків і можна з упевненістю сказати, що це була саме храмова  в Борисоглебському монастирі.

Фото: Катерина Гордєєва, TUT.BY

Вона була у дуже поганому стані. Реставрували її протягом тривалого часу. Побачивши її, спочатку ми не могли зрозуміти, що стирчить, чому такі подряпини та діри, а потім зрозуміли. Ікону або під час Першої світової війни, або під час Другої світової війни побило осколками. Подекуди образ був пробитий, а десь – уламки залишалися стирчати на знаковій дошці. Ми вирішили залишити все це на спомин та свідчення. Такі образи називають іконами-мученицями, бо вони зазнали навмисного знущання, пошкодження людей або зброї, – розповідає Георгій Рой і додає, що ікона була написана, швидше за все, в другій половині позаминулого століття і якоїсь великої художньої цінності не представляє, але вона дуже важлива для віруючих і для історії міста.

Ікона, каже священик, цікава ще й тим, що на ній зображений святий. Він стоїть у своїй келії, а позаду нього – відчинені двері, за якої видніється якийсь пейзаж. Який – зараз і не розібратися і при першому погляді здається, що це просто не відреставрований шматочок ікони. Фахівці вирішили не чіпати цю частину картини і нічого тут не домальовувати. А ще поруч з Опанасом Брестським невідомий автор розмістив два сувої з молитвами.

Георгій Рой розповідає, що одна з них досить відома, а от друга – ні. І це для церкви теж унікальна знахідка. Правда, повністю розібрати текст дуже важко: частина запису втрачена.

Фото: Катерина Гордєєва, TUT.BY

Зараз ікона перебуває в будівлі канцелярії собору, найближчим часом її виставлять в храмі для того, щоб віруючі могли поклонитися образу. Трохи пізніше при храмі з’явиться музей, де ікона займе своє місце.

За матеріалом tut.by

Залишити відповідь