Інтимний портрет

Віктор Місіюк, Культура
01/11/2020, 3 коментарі

В Мавританському залі Корницького замку до Першої світової війни висіли два портрети авторства славетного чеського художника Яна Купецького. Художника вважають представником реалістичної течії пізнього бароко. Як стверджують критики, згадані портрети є чи не найцікавішими з художньої точки зору творами колекції. До Мавританського залу вони попали невипадково. Обидва зображених перепоясані швоковими орієнтально-сарматськими поясами. Одяг на одному з портретів нагадує східній халат. Обидва на тлі романтично затемненого неба. Потрапили до господаря замку Тита Дзялинського вони в 1858 році, скоріше за все за посередництвом його тестів Замойських, власників палацу в володавський Рожанці, який належав одному з зображених.

Палац в Ружанці згідно з легендою збудував цар своєму приятелю гетьману Людвику Потію.  Інтерпретатори легенди звертають увагу на те, що Петро Перший не приховуючі монархічний титул побував в Річі Посполитій в 1701 році в Біржах. Дев’ять днів він провів у забавах та розвагах. Цей рік фігурує в легенді, але підкріпити інформацію про те, що московський цар міг проводити цей час в компанії Людвика Потія скалдно. Палац в Рожанці був закінчений в 1713 році. На портретах з Корницького замку замку зображені саме Петро Перший і Людвик Потій. За переказом, записаним в 1866 році, обидва портрети були написані на замовлення Петра Петршого і подаровані гетьману. Написані вони в 1711 або 1712 році. Скоріше за все, писались вони для новозбудованого палацу в Рожанці.

Портрети вражають неофіційним побутовим виглядом без ознак парадності, ознак влади. Обидва політика зображені у вільних позах в неофіційному одязі, неідеалізовані. Їх сміливо можна назвати інтимними.  Таким Петра Першого бачити не звикли. Його прижиттєвий портрет авторства Яна Купецького практично не відомий російському глядачу. Він виглядає не як монарх, а учасник полювання. Під пахвою в царя рушниця з крем’яним замком і багряна накидка. На голові шапка з рисі. Цар вдягнутий в атласну оливкову “шубу” підбиту хутром рисі. Добре видно оголене тіло. Якщо в образі царя можуть проглядуватись алюзії з античними героями, то гетьман цілком позбавлений таких рис. Виразно підкреслено пузо Людвика Потія, яку художньо можна інтерпретувати як ознаку заможного зрілого шанувальника богатого столу. Характер портретів дозволяє критикам зробити припущення щодо місця їх написання. Це карлсбадський куророт, на якому Петро Перший побував двічі в 1711 і 1712 роках. Достеменно відомо, що саме там писав його Купецький, на той час придворний художник віденського двору.

Але як вийшло, що на парному портреті монарх з’явився разом із берестейським шляхтичем? Між московським царем і великолитовським гетьманом було немало спільного. Ходили легенди, що Людвик Потій був єдиним, кому вдалося перепити Петра. В Росії за дозволом Потія в часи Північної війни карбувались низькоякісні шостаки. За словами Павла Ясениці “лише царське заступництво боронило його від відповідальності за різні виразно кримінальні дії“. Художні критики Камілія Клудкевич і Михал Манцфел називають Людвика Потія “морально і матеріально підлеглим Росії“, а портрет “мало не символом національної зради“. Гетьман бував з дипломатичними місіями у царя, був одночасно наближеним до королівського двору і у опозиції до нього. Коли на Пинщині раптово захопили православні церкви, і правитель Росії звернувся з вимогами до Августа Міцного, загрожуючі інтервенцією, останній доручив вирішити скандал саме Потію – “щоб доглянув, щоб ніде не кривдили православне населення”. До слова, кажучі про моральність тогочасних політиків треба згадати, що 2 травня 1722, коли російський імператор підписав лист до короля Річі Посполитої, другим своїм рішенням він перетворив церковну сповідь в своїй державі у політичний інструмент, позбавив її таємниці. Великий гетьман зіграв важливу роль у прийнятті проросійського рішення під час так званого Німого сейму 1717 року. За підтримкою Петра Першого Людвика Потій добився того, щоб позашлюбний син Августа Міцного Маврицій Саксонський став курляндським князем. Також відомо, що він намовляв Петра, фінансовим сприянням якого Август Міцний став королем Річі Посполитої, детронізувати саксонського курфюрства, розірвати унію Великого князівства литовського з Польським королівством і включити його до складу Російської імперії. З оцінками вчинків Людвика Потія поспішати не варто. Його, напевно, не  неможливо ні ідеалізувати, ні демонізувати. Моральний портрет політиків минулого, як офіційний образ, так і інтимний, без врахування історичного контексту об’єктивно оцінити неможливо. Великий гетьман все ще чекає майстра який створить його всебічний образ.

 

3 thoughts on “Інтимний портрет”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *