Іскровий телеграф

Віктор Місіюк, Культура
23/01/2021, Leave a comment

Берестейська фортеця в часи Російської імперії була місцем в якому концентрувалися нові досягнення інженерної думки, що цілком справедливо, якщо мова йде про засоби зв’язку.  Двадцять п’ятого липня 1890 було затверджено «Положення про кріпосні військові телеграфи» згідно з яким в фортецях Варшава, Брест-Литовська, Новогеоргієвськ і Івангород «з метою полегшити і прискорити зносини начальницьких осіб між собою, з військами гарнізону, з найважливішими пунктами фортеці і з польовими військами, що входять до складу кріпосного району» мали були створені кріпосні військові телеграфи.

Погон єфрейтора Берестейського кріпосного військового телеграфа на тлі Західного редюіта

Нове дихання у розвиток засобів зв’язку внесли бездротові телеграфи, які в той час прийнято було називати “іскровими”. Початок Берестської радіостанції поклало рішення, затверджене Миколою Другим 9 березня 1911 року. Могутні іскрові станції одночасно створювались в Тифлісі, Карсі і Бересті. Начальник кріпосної поштово-телеграфної контори Данил Ігнатович спеціально водив сина подивитися на це диво прогресу: «У 1912 році на південний захід від Олександрівських воріт була побудована станція радіотелеграфу з дуже довгою антеною, підвішеною між двома металевими щоглами кожна висотою метрів тридцять. Незважаючи на солідну зовнішність, станція стійкого зв’язку з іншими станціями забезпечити не могла: різного роду метеорологічні перешкоди відбивалися на роботі станції. У приміщенні приймача стояла тиша. Прийом і передача по азбуці Морзе проводилися на слух. Коли мені дали послухати в навушниках радіостанцію Севастополя, то на свій подив, я почув дуже слабкий, схожий на мишачий, писк. До цього ми були в машинному залі, де була встановлена ​​передавальна апаратура. Там шуму було більше. Передавальний апарат був гучний і незрозумілий: між електродами з вереском проскакували іскри, як я тепер розумію що були генератором радіохвиль. Розмовляти нормальним голосом було не можна. Я запам’ятав, що частини, між якими проскакували іскри, були взаємно рухливими. Кілька радіально розташованих стрижнів були нерухомі, а інші розташовувалися на валу, що обертався з величезною швидкістю. Решта обладнання машинного залу, що складалося з безлічі проводів і великих чорних циліндрів, в пам’яті не збереглася. Офіцер, що показував нам станцію підвів батька до столу, на якому лежали великі скляні балони і почав щось пояснювати. Зі сказаного я зрозумів, що скляні бульбашки це лампи, які скоро будуть змонтовані і приймально-передавачі будуть безшумними, а головне надійними». Фортечні зв’язківці, в тому числі «іскровікі», займали Західний редюіт Кобринського укріплення Берестейської фортеці.

В 1912 році кріпосним телеграфом командував капітан Олексій Маслеников. 18 грудня 1913 року Берестейський кріпосної військовий телеграф був перейменований в кріпосну військово-телеграфну роту командувати якою призначено підполковника Олексія Масленикова. Начальником Берестейської станції іскрового телеграфу станом на 5 жовтня 1913 року був капитан Федір Кастнер. 17 лютого 1914 року чинам іскрової станції присвоєна шифровка зі спеціального знаку і літер Б.-Л. (Бересть-Литовський). В тому ж місяці вона була переформована по новому штату.

Антена радіостанції за часів Російської імперії

Аналізуючі причини поразки російських військ в Східній Прусії в липні 1914 року серед іншого була зазначена вкрай необережне використання телеграфного зв’язку: «Німецьке командування до часу боїв 2-ї армії було добре поінформоване про угруповання сил, пересування і наміри начальницьких осіб 2-ї армії з наших же іскрових телеграм, в яких також передавалися відомості, що були в штабах про німецькі війська, так само як деякі дані про матеріальну частину і взагалі про стан 2-ї армії». Для таких висновків були поважні підстави: «Станцією іскрового телеграфу Берестейськоъ фортеці  за період з 10 по 15 серпня було перехоплено 15 нешифрованих радіотелеграм штабів корпусів 2-ї армії і навіть самого штабу армії, що містять в собі самі секретні, істотні розпорядження бойового характеру. Особливо в цьому відношенні звертають на себе увагу такі телеграми: генерала Постовского командиру 13-го корпусу від 10 серпня № 6318 з викладенням завдання корпусу на 1 число; його ж телеграма начальника 2-ї піхотної дивізії від 11 серпня № 648 з викладенням поставленої дивізії завдання і зазначенням місцезнаходження 6-го і 15-го корпусів, 6-й і 15-й кавалерійських дивізії і, нарешті, телеграма генерала Самсонова командирам 1-го, 13-го і 23-го корпусів від 12 серпня за № 6346 з викладенням директиви 2-ї армії на 12 серпня». 

Як писав обізнаний у деталях письменник Сергій Голубєв одного з офіцерів берестейського іскрового телеграфу також звинуватили в необережності. Він був арештований за те, що запрошував на станцію сторонніх, що могло укісно бути пов’язане з величезним вибухом, що стався в листопаді 1914 року в артилерійський лабораторії Берестейської фортеці, в наслідок чого загинула дві сотні вояків, була втрачена велика кількість боєприпасів і гармат. 

Телеграфіст з Берестейської фортеці

20 серпня 1915 року за старим стилем о 1:17 ночі начальник станції Федір Кастнер отримав ще одну незашифровану телеграму, в ній повідомлялось про падіння Новогеоргієвської фортеці – найбільшої у Російській імперії і в Європі загалом: “Весь час під вогнем, а сьогодні під безперервним важким виправляючи пошкодження працювали до кінця. Вважаю, що свій борг виконали. Просимо не забути нас. … Зараз іде штурм цитаделі. Одправив для відома прапорщик Бенінсон”. Військовий інженер Володимир Догадін, якій того дня ночував на квартирі у начальника станції, згадував що господар був приголомшений новиною.

Падіння Новогеоргієвська стало причиною рішення генерала Михайла Олексіїва про евакуацію Берестейської фортеці, яку в короткий час почали знищувати власними руками і залишили не обороняючі. В зв’язку із наказом командування берестейська іскрова станція могутність в 4 КВт була евакуйована до Харкова, де вона почала працювати в липні 1916 року.

Залишити відповідь