І коб всэ однэ мні було

ПроСВІТ, Культура
09/10/2021, Leave a comment

Життя – невпинний рух в якому без пауз не обійтись, але не обійтись без польоту. З часів братів Люм’єр потяг налаштовує на якись особливий лад. Не забуваймо, що одкриттю теорії відносності треба дякувати також йому. В новому вірші Олексій Диковицький замислився над тим, яким би було життя, якби можна було летіти, ганяти як той локомотив?!

Пойіздом оньдэ до Выльна,
Нэ до самого, чэрэз Білосток,
Няка нэтэрплячка сыльна,
Ну шчо вжэ мні туй восток?
На запад жэ ж знув за тыждэнь,
І так от сюды-туды,
От сів бы, дай нідэ выждав,
А вун хай собі гудыть.
А шчо, коб і мні так гудіты,
І коб всэ однэ мні було,
На всхуд чы на захуд хотіты,
Оно коб тягнуло, выло.
Бо всэ ж однэ паровозу,
На іст голова, чы на вэст,
І кого вун в вагонах возыть,
І яка станцыя, Выльно чы Брэст.

Залишити відповідь