10 ФАКТІВ ПРО БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ МИР 6.Без анексій

Центральна Рада, доручила своїй делегації на мирних переговорах в Бересті відстоювати мир «без анексій і контрибуцій». На питання про долю Бессарабії і Криму українці категорично висловились проти експансіонізму. «Ніяких анексій», в жодній формі – таку позицію з перших же днів зайняв керівник делегації В’ячеслав Голубович. На засіданні 1 січня українці «заявили, що мир повинен бути демократичний, без анексій та контрибуцій і загальний. Німці заявили, що оскільки це стосується України, вони це приймають».

Австро-Угорська імперія вступала у війну з Російською імперією маючи певні плани на приєднання до себе територій населених українцями. В титулі імператорів від давна фігурувала «Лодомерія» – тобто історична Волинь і частина українських консерваторів сподівались на створення в майбутньому коронного краю Галиції і Лодомерії в історичних межах Галицько-Волинського князівства. В політичних колах розглядалася можливість створення союзної української монархії на чолі з представником правлячої родини Габсбургів. До того, на момент початку мирних переговорів, Австро-Угорщина була серед тих країн, які мали міцніші позиції. Коли мова зайшла про плебісцит на території Австро-Угорської імперії граф Чернін відповів запитанням – “хто тут переможений, а хто переможець”? Тим не менше, через категоричне неприйняття анексій, українськими депутатами віденські дипломати були змушені відстоювати непорушність довоєнних кордонів. Республіканський характер української держави тоді вже не обговорювався.

Для представників київського уряду вимога збереження довоєнних територіальних меж з Австро-Угорщиною також було досить серйозним випробуванням. Звичайно, національно-визвольний рух був скерований на досягнення національної єдності. Олександр Степаненко від соціалістів-самостійників резолюцію яка б містила пункт «визнаючи гасло «без анексій і контрибуцій з правом самовизначення народів», домагатись на тій нараді, щоб до сучасної Української Республіки мали право приєднатись також українські землі поза межами (в Галичині, Буковині і занятих неприятелем частинах бувшої Російської імперії)». Приблизно таким було й доручення делегації з боку Михайла Грушевського. Професор неодноразово виступав в Раді з промовами, в яких популярно пояснював історичну та етнічну ситуацію в різних регіонах, потребу вшанування прав кожного народу.

2 січня  в Бересті почались дискусії «про південно-західні кордони, про Холмщину, Галичину. Але щодо останньої, то вони (представники Четверного союзу) абсолютно не дали балакати, заявивши про необхідність невтручання в чужі справи. Одначе ми й далі настоювали на цій справі, але поки те питання лишилось невирішеним». Міністр закордонних справ Австро-Угорщини заявив, що його країна визнає незалежність України за кількох умов, в тому, у випадку визнання старого кордону з Російською імперією за майбутній кордон УНР. Врешті цю пропозицію було прийнято і окремо прописано в другій статті мирного договору. Коли ж з’ясувалось, що галицьких українців цілком задовольнить створення українського окремого коронного краю на територіях з українською більшістю в складі Австро-Угорщини, київська делегація заявила, що якщо Відень гарантує своїм громадянам широку автономію, то вона вважає не вправі більше втручатися у внутрішні справи імперії.

Згода на створення окремого коронного краю була значним завоюванням. Оттокар Чернін погодився на ці умови, але тільки в окремому від мирного договору таємному протоколі, оскільки це могло спровокувати на землях імперії небажаний українсько-польський конфлікт. Отримавши згоду, київська делегація також погодилась на підписання мирного договору, хоча раніше вже відповідала негативно на  мирні ініціативи з боку представників Відня.

Геополітичні «втрати» і ризики, які виникли в результаті підписання Берестейського миру були на стільки великими, що Австро-Угорщина почав затягати з ратифікацією угоди, повним її виконанням і так її не ратифікувала, посилаючись на те, що український бік не виконав усі умови … . В України також лишалась надія на змішані комісії щодо визначення кордонів, а також проведення референдумів в справі територіального урегулювання.

Через рік після підписання Українська народна республіка і Західно-українська народна республіка, яка виникла на уламках Австро-Угорської імперії, змогли вже як рівноправні сторони підписати акт про об’єднання і тим самим створити де-юре єдину національну державу.

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

2 thoughts on “10 ФАКТІВ ПРО БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ МИР 6.Без анексій”

  1. Natalka сказав:

    а чия була влада в Бересті в той час? Хто був господарем, організовував все, розміщав делегації?

    1. Віктор Місіюк сказав:

      Германська зона окупації. Всім займалась штаб-квартира головнокомандувача германськими військами на східному фронті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 thoughts on “10 ФАКТІВ ПРО БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ МИР 6.Без анексій”

  1. Natalka сказав:

    а чия була влада в Бересті в той час? Хто був господарем, організовував все, розміщав делегації?

    1. Віктор Місіюк сказав:

      Германська зона окупації. Всім займалась штаб-квартира головнокомандувача германськими військами на східному фронті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *