10 ФАКТІВ ПРО БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ МИР 8.Військо

Війна не тільки підштовхнула уряд Української народної республіки прийняти участь у мирних перемовах, але й внесла значні корективи прискоривши проголошення незалежності, а також підписання мирного договору. Під натиском бойових дій українська делегація була змушена поступитися частиною своїх початкових планів. В свою чергу перемови міцно вплинули на хід війни. Дебати про мир укріпили розуміння значності для його збереження війська.  

Чому країни Четверного союзу погодилися на участь в Берестейських перемовинах україської делегації і, в той же час, не допустили до участі в них інші національні республіки, утворені в прифронтовій смузі на території колишньої Російської імперії ? До прикладу, представник Польського регентського союзу Адам Тарнавський побував у Бересті, але права голосу не отримав, а представник литовської Тариби Августінус Вальдемарас мав статус консультанта української делегації. По-перше, вибір був невеликий. По-друге, далеко не усі з них мали ознаки класичних держав, в тому числі органи влади, фінансові інститути, контрольовану територію, готовність приймати відповідальні міжнародні рішення і, що дуже важливо, власне військо. Наявність збройних сил на своїй території і відповідальність за ситуацію на фронті надавала право УНР на участь в мирних перемовах. Тому, в заяві, яку виголосив на другий день Берестейських перемовин голова української делегації В’ячеслав Голубович був пункт, в якому наголошувалос: «Українська Народна Республіка, що під цю пору сама втримує свій власний фронт і являється незалежною в міжнародних стосунках, має брати участь у всіх мирних переговорах, конференціях і конгресах на рівній базі з іншими державами». 

В розпал збройного конфлікту між прихильниками Часового уряду і більшовиками українські військові прийняли звернення до Центральної Ради: «Третій Всеукраїнський Військовий З’їзд вимагає від Центральної Ради та Ґенеральпого Секретаріяту, щоб вони, опіраючись на революційне українське військо, взяли всю повноту влади на всій території України в свої руки». Але це не означало створення нової регулярної армії. В середовищі найбільших українських партій панували антимілітаристські настрої. Втомлене від війни та мобілізації, населення не підтримувало ідеї створення власної армії. Уряд, який продовжував стояти на соціалістичних позиціях, також висловлювався за демілітаризацію. В Четвертому універсалі Центральної Ради висловлювалось бажання після «затвердження мирових договорів розпустити армію зовсім, на місце постійної армії завести народну міліцію». 

Ситуація почала змінюватись в грудні 1917 року. Розпочалася економічна війна між Петроградом і Києвом. Більшовики перестали надсилати гроші. Українці заборонили вивозити до Росії продовольство. На другий день після того, як українські парламентери вперше прибули до Берестя петербурзький уряд пред’явив УНР ультиматум, за невиконання якого загрожував війною. Всеукраїнський з’їзд Рад у відповідь прийняв заяву: «З генералом Гінденбургом Рада Народних комісарів веде мирні переговори, а демократії всіх народів України вона ставить ультиматум і погрожує війною». Закінчувалася вона миротворчими гаслами: «Спиніться, брати і товарищі! Щоб ні одна рука селянина, робітника чи солдата не замахнулася на свого брата! Щоб ні одної краплі крови не пролилося в братогубній війні! Досить крови!» Вимоги більшовиків не були декларативним. Початково, Петербург пробував приховати інтервенцію, представити її громадяською війною, але реальний стан речей з’ясувався дуже швидко. Військовий міністр Радянської України Василь Шахрай казав: «Маємо єдину військову піддержку для нашої боротьби проти Центральної Ради – це армія, що її привів на Україну з Росії Антонов, яка дивиться на все українське як на вороже, контреволюційне». Представники Четверного союзу були здивовані, що українці оптимістично, з надією відповідали, що війна розставить все по місцях. Очевидно, мова йшла про справжнє обличчя “диктатури пролетаріату”, яке досі можна було прикривали популістськими гаслами. В розгромній промові Миколи Любинського, виголошеної  1 лютого під час Берестейських перемов, зокрема говорилося: «Народні комісари послали туди незорганізовані банди червоної гвардії, щоб пограбувати населення Харківщини і боронити харківське правительство від насленення Харківщини».

Бойові дії не тільки викривали агресивні наміри Петрограду, але й стали екзамином на зрілість для українських політиків і суспільства, прискорили процес формування армії. Українська армія зродилась у боях, її основу складали освічені, активні добровольці, згодом усі військові частини очолили бойові офіцери готові до останього захищати інтереси української держави. Центральна Рада  прокламувала «єдність української територіальної армії» і почала створювати законодавчу базу для її існування. Розпочато роботу з підготовки офіцерського складу, на військо стали виділятись державні кошти, готувалась загальна мобілізація. За планами Військового міністерства на службу до армії планували покликати 600 тисяч призивників. Одночасно підкреслювалось, що “ця військова підготовка не прямує до постійної армії і не суперечить принципу міліційної армії, бо це залежатиме від строку військової служби, котрий встановить парламент“. Берестейський мирний договір жодним чином не обмежував Україну в військовому питанні.

Підсумовуючи автор грунтовної наукової розвідки про Берестейський мир Іван Кедрин констатував: „міжнародна легалізація приходить завжди автоматично слідком за власною силою“. На момент Берестейських перемовинах така сила в Української народної республіки була. Успіхи на міжнародній арені, в тому на мирних перемовах, сприяли зростанню уваги українського уряду до власного війська. Цей настрій добре передає промова генерального секретаря закордонних справ Олександр Шульгин на засіданні Малої Ради: “Я щасливий сказати,  що ми маємо таке визнання не тільки з боку Центральних держав, але і з боку, наприклад, Франції … . Щоб з нами рахува­лись і інші, нам треба зміцнити свої внутрішні сили, ідучи, наприклад, до­бровільно, я скажу, в українське військо. Тоді ми зможемо досягти наших вікових національних ідеалів“. 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *