10 ФАКТІВ ПРО БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ МИР. 9.РЕАЛІЗМ

Українська делегація, яка домоглася визнання на Берестейських мирних перемовинах, неодноразово могла зірвати їх, або завести в глухий кут. Тим більше, що протиріч, розбіжностей між її учасниками було немало. Голова делегації Олександр Севрюк згадував, що «дистанція між позицією Українців та Центральних Держав була великою». Тим не менше, делегація УНР проявила характер і довела перемови до певного результату. Саме так треба розуміти виказування Севрюка про те, що «позиція української делегації мала вирішальний вплив на результати переговорів». Керівник германської делегації Рихард фон Кюльман також добре розумів, що хід переговорів залежить від позиції делегації України і пов’язував це з умінням відстоювати свої права: «В момент офіційного розриву з росіянами претензії з боку українців зросли настільки, що і тут перспективи на укладення миру майже повністю зникли б, бо українці хитрі, скритні і абсолютно не знають міри в своїх вимогах … коли вони бачать , що можуть … дозволити собі це».

Українські партії мали ідеалістичні програми, але їх представників складно було звинуватити в демагогії, максималізмі, утопічності. Реалістичні політичні вимоги і прагматичне ставлення до вирішення існуючих проблем виділяли українських соціалістів. Контраст з російською делегацією був дуже разючий. Оттокар Чернін зауважив, що «українці значно відрізняються від російської делегації». Макс Гофман, розповідаючи про делегацію України, зізнався генералу Віктору Зелінському: «Вони залишили в мені найкраще враження, як під оглядом своєї інтелігенції, культурності, інтелєктувального стану, так теж під оглядом гарячого патріотизму. … Натомість надзвичайно прикре враження довелося перенести від більшовицьких делегатів, що поводилися надзвичайно ганебно. Делегатами були Троцький, Йоффе, Сокольніков і інші. Мусів я зужити багато енергії, стримуючи себе у свойому поведенні з тими пройдисвітами, що захотіли на політиці робити ґешефт». Добрим прикладом хаотичної непослідовної позиції петроградської делегації стали перші її контакти з українською делегацією. За порадою Троцького було проведено спільне засідання обох делегацій, на якому підкреслювалось значення спільної позиції. Делегація УНР заявила, що вона погоджується на перенесення перемов в нейтральну державу. Але за півгодини до відкриття першого пленарного засідання українську делегацію сповістили про зміну редакції заяви і про те, що в ній нічого не буде сказано про права делегатів УНР. Далі, Троцький несподівано зрікся вимоги щодо перенесення переговорів до нейтральної країни. В тому моменті радянська делегація знову змінила свою думку, визнала уряд України, але за годину Троцький заявив, що він знов змінює характер своєї заяви оскільки Рада народних комісарів і Генеральний секретаріат відкрито ворогують. Економіст Сергій Остапенко, радник української делегації охарактеризував позицію російської делегації як цілком нестабільну: «Щодо більшовиків, то в нас не може бути одної відповіді. Кожного дня треба щось нового, бо вони загальної програми не мають. Нам прийдеться кожний день з ними торгуватись і за ними слідкувати». При тому, це не був поодинокий випадок. Сергій Шелухин неодноразово критикував російський бік за те, що він не дотримується домовленостей і міжнародні зобов’язання для нього нічого не значать. Не помітити різницю між обома делегаціями представники Центральних держав не могли. Прем’єр-міністр Болгарії Васил Радославов був шокований поведінкою представників Російської республіки, які на його думку, «втілюють у собі найдикунський у світі соціалізм». В той же час представники Києва проявили себе більшими  реалістами. 

Члени київської делегації не мали спеціальної підготовки, досвіду праці в дипломатичних установах, великого життєвого досвіду. Попри те, їх ділові та людські якості дозволили гідно представити свій уряд і досягти реального результату. За словами Рихарда Кюльмана, київські «делегати – відносно молоді люди … але виявляють вміння і хитрість на переговорах». Зі стенограми засідання членів делегації відомо, як ставилися українці до свого завдання. «Положення надзвичайне складне і його трудно опреділити — Ми находимось між двома огнями. – казав Олександр Севрюк, – … Треба вийти з того положення так, щоб ні тут ні там не уступити». Українські дипломати проявили непохитність у принципових питаннях і готовність іти на компроміс, там де це було можливо. Загалом, як згадував Рихард Кюльман, представники України «трималися сміливо і завдяки своєму завзяттю примусили Черніна прийняти все те, що було важливим з їх національної точки зору».

«У нас є свої офіціяльні завдання, свої спеціяльні інтереси» – ці слова В’ячеслава Голубовича означали, що з позицією новачків дипломатії треба буде рахуватись. Зі слів іншого учасника перегоровів, Григорія Лисенко, видно, що український бік вважав принцип рівноправ’я підставою для будь-яких перемов: «Ми не маємо права себе виявляти й свого положення до їхньої точки, доки ми не признані рівноправними». Добиватися поставленої мети допомагали витримка, наполегливість, вміння використовувати ситуацію. Неофіційний радник української делегації, Микола Залізняк пізніше згадував: «мушу згідно з правдою сконстатувати, що як сама делєґація, так її витриманість, бистрота політичної орієнтації, глибока віра в свою роботу, уміння панувати над собою і сміливо виступати перед дипльоматами Центральних Держав, незвичайна зручність, з якою делегація уміла ховати свої слабі сторони, а навпаки уміння приноровитися до психольоґії противника, суґестіонувати його, — все це викликало з мого боку велику пошану до української  делєґації в Берестю». Учасник переговорів, відомий германський воєначальник Макс Гофман писав, що він «з подивом спостерігав за молодими українцями. Вони прекрасно знали, що нічого не мають за собою, крім можливої німецької допомоги, що їх уряд є фіктивне поняття. І все ж в … переговорах з Черніним вони твердо трималися своїх раніше виставлених умов і не поступалися йому ні на йоту». Сам міністр закордонних справ Австро-Угорщини також це добре відчув: «Вплив заворушень у Відні катастрофічний. Українці вже не ведуть переговори, а диктують». Але такі моменти, як згаданий Черніним, були дуже рідкими. Переважно, доводилось, як казав Микола Левитський, торгуватись. При тому представники української республіки погодилися на низку пропозиції, які початково не входили до їх планів, такі, як підписання таємного протоколу в справі Галиччини, або торгівельних зобов’язань і інше.

Темп роботи і завдання, які стояли перед делегатами, були екстримальними. Микола Левитський назвав їх «шалена інтензивна робота по складінню умов миру». Він же згадував, як намагались вони в той час зробити все якісно, застерегти себе від непоправних юридичних казусів: «Німці і Австрійці стали форсувати переговори і проявлювати нервовість — і все спішити, аби скоріше закінчити з нами. Запропонували, замість великого, скласти коротенький договір в загальних рисах, а решту залишити комісіям, але ми ухилялись від цього, рахуючи такий спосіб небезпечним і в сей же час мусили дуже поспішати, аби не надійшло нових тяжких для нас вісток і щоби се не зіпсувало справи. Почалась якась надзвичайна робота». Як згадував тогочасний керівник делегації:  «Український технічний апарат не звик працювати, як німецький, тому й робота наша йшла поволіше. Ми ввесь час працювали, але не квапились, доглядали, щоб усе було зроблено як слід, щоб не наробили яких помилок». Наполеглива праця приносила плоди. Очевидно, що з огляду на гостроту і результативність, хід Берестейських перемовин, спосіб їх ведення заслуговують на вивчення в рамах історії новітньої дипломатії. Вище згаданий Микола Залізняк високо оцінив внесок делегатів УНР у підготовку та підписання мирної угоди: «в ім’я історичної правди як наочний свідок і учасник мирових переговорів в Берестю я стверджую тут, що в такій многоважній справі, як вироблення тексту мирового договору, ініціатива і основний нарис його належали власне не “старим і досвідченим” дипломатам Центральних держав, а “молодим, неосвіченим і недосвідченим” українським делегатам Центральної ради». 

1 thought on “10 ФАКТІВ ПРО БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ МИР. 9.РЕАЛІЗМ”

  1. Viktar сказав:

    Переконливо. Цікаво! Дуже дякую авторові!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 thought on “10 ФАКТІВ ПРО БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ МИР. 9.РЕАЛІЗМ”

  1. Viktar сказав:

    Переконливо. Цікаво! Дуже дякую авторові!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *