Верховний суд залишив вирок у силі

ПроСВІТ, Новини
15/05/2021, Leave a comment

11 серпня 2020 року в Бересті військовослужбовці Роман Гаврилов і Арсеній Голіцин, що прибули з Мар’їній Горки до Берестя для охорони громадського порядку, смертельно поранили Геннадія Шутова. За версією слідства, близько 22.30 Шутов і Кордюков цілеспрямовано підійшли до Гаврилова і Голіцина, які в цивільній формі одягу несли службу поблизу будинків № 334 та 336 на вулиці Московській.

Визначивши в них осіб, які виконували обов’язки з охорони громадського порядку, Шутов і Кордюков пред’явили військовослужбовцям претензії в зв’язку з тим, що ті виявляють осіб, які беруть участь в несанкціонованих масових заходах. В процесі цього Кордюков завдав удар спеціально принесеної з собою металевою трубою в голову Гаврилову. Після удару Гаврилов витягнув виданий йому для несення служби пістолет Макарова і зробив попереджувальний постріл у повітря, а потім спільно з Голіциним попрямував до Шутова і Кордюкова для припинення їх протиправних дій та затримання. Продовжуючи свої дії, Кордюков кинув трубу в Голіцина, потрапивши тому в руку, і почав тікати. Голіцин почав його переслідувати. В процесі цього зробив два постріли з пістолету, однак Кордюков зник у натовпі. В цей же час Шутов, надаючи із застосуванням насильства опір Гаврилову, що виконував обов’язки з охорони громадського порядку, схопив останнього за ногу і спробував повалити на землю. З урахуванням погіршення самопочуття після удару трубою по голові, реальної загрози життю і здоров’ю, а також загрози насильницького заволодіння дорученою йому вогнепальною зброєю і боєприпасами Гаврилов для припинення протиправних дій Шутова прийняв рішення вистрілити йому в праве плече. У момент пострілу Шутов, що продовжував активні насильницькі агресивні дії, змістився в бік, внаслідок чого куля влучила йому в потилицю, – йдеться в рішенні Берестейського обласного суду, який розглядав справу.

За словами Олександра Кордюкова, події розвивалися інакше. Увечері 11 серпня Геннадій прийшов до нього в гараж. Вони випили близько 350 грамів настоянки на двох і пішли в сторону Палацу культури профспілок, щоб подивитися, що там відбувається. Коли підійшли до перехрестя вулиці Московської та Партизанського проспекту, приятелі помітили скупчення людей. Геннадій і Олександр пішли на парапет до будинку № 334. У обвинуваченого в руці був обрізок металевої труби, який він підібрав біля парку Воїнів-інтернаціоналістів «для самооборони». На парапеті вони стояли і дивилися за протестами видали. Приблизно через 40 хвилин Геннадій з Олександром помітили поруч двох хлопців і підійшли до них. За словами Олександра, він хотів у них поцікавитися тим, що відбувається.

Замість того щоб нормально відповісти, один з цих хлопців вдарив чи штовхнув мене в корпус, від чого я впав з лавки, – заявив обвинувачений. – У відповідь на дії Гаврилова я йому інстинктивно завдав удар трубою кудись в область лівого стегна. Точно не в голову. В голову я не бив. Далі я знову заліз на лавку, Гаврилов і Голіцин розгорнулися до нас з Шутовим лицем і, трохи відступивши назад, дістали пістолети. <…> Хтось із них крикнув: «Обличчям вниз, виродки, завалю». З їх боку пролунав постріл. Боковим зором я помітив, що Геннадій, перебуваючи лівіше від мене, починає опускатися на коліна, тримаючи руки за головою. По-моєму, в той момент він був розташований спиною до Гаврилова і лицем в бік Московській. Голіцин в цей час направив на мене пістолет, цілячись мені в голову. Злякавшись за своє життя, я почав тікати, кинувши на землю трубу, щоб вона не заважала мені бігти. У цей момент з боку Голіцина пролунав постріл в мою сторону. Я побачив спалах від пострілу і почув характерний звук. Голіцин почав переслідувати мене, щось кричати. Коли втікав, я чув звук двох пострілів.

Кордюков підкреслив, що не знав, ким насправді були Гаврилов і Голіцин. В той день вони були одягнені в цивільне, пістолети зберігали в поясних сумках.

Ось як події 11 серпня описував в суді Гаврилов:

Ми стояли, дивилися за перехрестям, спершись на парапет. Там люди ходили, щось кричали, сигналили автомобілі . У якийсь момент я за спиною почув голос: «Ну що там, всіх “спалили”?» Не встиг повернутися – і отримав удар в голову. Потім мені розповів Голіцин, що удар цей наносив обвинувачений Кордюков. Далі Голіцин мене відтягнув, бо я свідомість втрачав, схопив мене за руку, почав відтягувати назад. В цей час я потягнувся в свою поясну торбу, почав діставати свій пістолет. Інших спецзасобів у нас не було. Я витягнув пістолет, сказав: «Стій, стріляти буду», бо вони продовжували на нас йти з Шутовим – і зробив попереджувальний постріл вгору. Після чого Кордюков кинув трубу в Голіцина. Шутов залишився на місці. Він стояв навпроти мене. Кордюков побіг. Голіцин побіг за ним. І коли я спробував підійти до Шутова та його затримати, він схопив за ногу мене, намагався повалити. Так як я зрозумів, що я з ним не зможу поборотися – він був більший набагато мене, – я вирішив вистрілити в нелетальну область. Але через те, що він почав боротися зі мною, я почав падати і вийшло, що потрапив йому в потилицю. Після чого він з мене з’їхав на землю, впав обличчям вниз.

У Гаврилова була діагностована закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, синець і садно в лівій виличної області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. На судмедекспертизі він повідомив, що 11 серпня невідомий завдав йому удар чимось важким в область обличчя зліва; в журналі обліку пацієнтів та відмови від госпіталізації Берестейської лікарні швидкої медичної допомоги вказано зі слів пацієнта, що він був побитий невідомими біля магазину «Корона»; в медкарті військового клінічного госпіталю зазначено, що 12 серпня він отримав удар кулаком в ліву скуловую область. Гаврилов в суді пояснив, що не хотів повідомляти медикам справжні обставини отримання травми, щоб уникнути витоку інформації.

Берестейський обласний суд визнав винними Шутова (посмертно) і Курдюкова, останньому було призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.

Дочка загиблого з вироком не погодилась і подала скаргу до Верховного суду. На її думку, військовослужбовці зловжили службовими повноваженнями, вели себе невиправдано агресивно і неправомірно застосували зброю. Відеозапис з камери спостереження двору, в якому стався конфлікт, не підтверджує нападу Кордюкова і Шутова на військовослужбовців і боротьби з ними. Захист Кордюкова також подав скаргу на вирок. 14 травня відбулося судове засідання, Верховний суд залишив вирок без змін.

За матеріалом tut.by

Залишити відповідь