Возмуса за навуку

Віктор Місіюк, Культура
06/05/2021, Leave a comment

Може здатися дивним, що ті хто мають все на світі вміти, і все на світі знати люблять учитися. Майстри частенько дотримуються принципу “віе живи, вік учись”. Олексій Диковицький потішив любителів пригод коваля Гриця початком нової  інтригуючої історії.

Ну шчо, я чув, засумовалы,
Зовсім вжэ тут бэз коваля?
Стара Омэльчыха казала,
“Раз Грыца бачыла, здаля,
Алэ давно, мовляв, бо нідэ,
Пуйіхав вун, чы захворів…”
Не-не! Куды ж я стуль пуйіду,
Ну і здоровый, Буг храныв!
А нэ показвавса на вочы,
Бо шось на стрость мні схотілос,
Шчэ повучытыса заочно,
Мо голові і хватыть сылы!
Здурів, вы скажэтэ докучно,
Старый дэркач, вжэ ошалів…
От взяв бы, пэрэбрав онучы,
А вун вучытыса схотів!
Ну можэ й так, алэ колы ж мні,
Було зробыты шось такого,
Пахав всэ, нэ було і тыжня,
Коб з рана вжэ нэ був на ногах.
А зарэ шчо? Дытэй нымае,
Повыросталы, оньдэ внукы,
Свое всэ е, на хліб хватае,
Ну то й возмуса за навуку!
А за яку, казаты рано,
Бо шчэ но пэршый був урок,
І роскажу, як будэ гарно,
А колы не, тогді – мовчок!

Залишити відповідь