Військова лірика коменданта Берестейської фортеції

Віктор Місіюк, Культура
18/10/2021, 1 Comment

За свою історію Берестейська фортеця змінила кількох коменантів. Одним з тих, хто найдовще командував фортецею був Ерас Цитович. Він пробув на посаді одинадцять – 11 років і 18 днів. Але він займає лише друге місце серед військових довгожителів. Найдовше посаду берестейського коменданта займав Федір Бартоломей. Він пробув на цій посаді майже 13 років. Бартоломей був призначений комендантом фортеці в Бересті 17 січня 1849 року. Помер він 1 січня 1862 року. 12 лютого 1862 року новим комендантом Берестейської фортеці призначено генерала Івана Штадена.

Федір Бартоломей

Незважаючі на високий статус і велику кількість подій пов’язаних з його особою, біографія одного з керівників фортеці, а також його творчість на Берестейщині маловідомі. Народився Фридрих фон Бартоломей в родині остзейського дворянства. В родині існувала стійке уявлення про її італійське коріння. Можливо саме тому хлопець вже в 1809 році числився на корсиканскої військової служби. 16 травня 1809 року Фридрих, який на російський імператорський службі був відомий як Федір Федорович, потрапив на службі в лісовий департаменті, в 1812 переведений до департаменту державного майна. В 1813 році він став портупей-юнкером лейб-гвардії в саперному батальоні, в 1814 році був переведений в кінну артилерію. 18 липня 1816 Бартоломей отримав перше офіцерське звання – звання прапорщика. 23 лютого 1819 року він переведений підпоручником лейб-гвардії Кінно-піонерського ескадрону. 2 липня 1822 став капітаном, командиром ескадрону. З 5 грудня 1823 року підполковник.

З 1 січня 1826 року  полковник Бартоломей став командиром лейб-гвардії Кінно-піонерного ескадрону. Усього за кілька днів він був призначений до складу надзвичайного посольства в Персію. Був учасником в російсько-турецькій війні 1828-1829 років і польської компанії 1831 року. В 1832 році був нагороджений нагороджений золотою зброєю. 18 травня 1834 року Федір Бартоломей отримав звання генерал-майору.

9 грудня 1839 року Бартоломея призначено псковським губернатором. Військові у той час були причетні до збору даних про населення імперії. Тож у січні 1841 року губернатор зумів відновити роботу губернського статистичного комітету, який за чотири роки до того припинив свою діяльність. З причини зловживань і проступків у 1846 році Комітет міністрів ухвалив рішення про звільнення  псковського губернатора і виключення зі служби. Але серед формулювань фігурувала фраза “в зв’язку із станом здоров’я”. Через рік після звільнення Бартоломея призначили комендантом Аландських островів. Служба у військово-морському відомстві також давало можливість продовжити службу в одній з фортець імперії, які знаходились у його підпорядкуванні. Так Бартоломей опинився в Бересті. Перебуваючі на цій посаді він неодноразово зустрічав і гостив у фортеці імператора, а також представників імператорської родини. Він також запам’ятався офіцерам балами. “В  Берестейський фортеці нас також частував комендант генерал-лейтенант Бартоломей, у якого ми часто бували після на танцювальних вечорах, і у якого також була донька-красуня, сімнадцятирічна невіста”, “комендант Бартоломей не міг не скористатись нашою присутністю і влаштував дуже жвавий бал”, “комендант Берестя Бартоломей кілька разів влаштовував бали, на які ми охоче їздили, завдяки чудовій шосі і добрим поштовим коням” – писали сучасники. В останній рік життя Федору Бартоломею довелось також бути сучасником конфесійного протистояння, революційного напруження, яке виникло після поразки в Кримський війні і початку ліберальних реформ. 24 лютого 1861 року в Бересті пройшла панахида по п’яти загиблих у Варшаві, участь в який брав місцевий маршалок Гіжицький. Комендант фортеці просив городничого не допустити її проведення, але цивільна влада в таких питаннях йому не підпорядковувалась. 28 травня 1861 року канцелярія гроденського губернатора звернулась до Федора Баротоломея з проханням “про військове сприяння в зв’язку із змінами в устрої селянського побуту”. Ще 17 червня 1861 року комендант Бартоломей був при значений керівником новоствореного комітету будівництва парафіяльної церкви на Кобринському форштадті, майбутнього Свято-Симеонівського собору.

Дім коменданта Берестейської фортеці

Бартоломей був відомий як публіцист. У свій час цикл історичних публікацій в «Псковських губернських відомостях»  зацікавив Королівське Копенгагенська вчене твариство північних давностей, яке 16 квітня 1843 року обрала псковського губернатора свої членом. Більшість творів Бартоломея була опублікована вже після його смерті. По причині пізньої публікації частина критиків навіть причислила його до авторів ХХ століття. Бартоломей залишив мемуари до дві важливих компадії, в яких брав участь. Відомі також посмертні публікації двох його творів: «Посольство князя Меншикова в Персію в 1826 році » було опубліковано в часописі «Російська старовина» в 1904 році, а «Похідний журнал 1831 року» в «Журналі Імператорського російського військово-історичного товариства» в 1910 році. Книга “Посмертне видання творів Федора Федорович Бартоломей” була опублікована онуком коменданта в Києві в 1914 році. Об’єм видання 820 сторінок.

Найбільшою ж пасією берестейського коменданта була поезія. Він належав до покоління військових, для яких добре володіння пером вважалося однією з лицарських чеснот. Одним з ранніх творів майбутнього берестейського коменданта був посмертний вірш “Тут Гомалія прах могила ховає”. Найвідоміші поетичні твори Бартоломея присвячені Пушкіну – “Друзям-товаришам Пушкіна”, “На могилу Пушкіна”. До того ж як псковський губернатор він був причетний до встановлення пам’ятника на могилі поета. У відділі рукописів Російської державної бібліотеки є збірка документів під назвою “Вірші Федора Федоровича”. В ньому зберігаються твори написані в 1815-1840-х роках. Частина з них непублікована. Але Бартоломей писав вірші і після 1840-х років. В жовтні 1850 року з нагоди ювілею графа Паскевича йому був піднесений примірник видання “Почуття російського воїна” в якому у віршованій формі були описані подвиги учасника війни 1812 року. “Вірші прозаїчні, кочковаті, але дуже придатні до самолюбства Паскевича,” – писав у своїх мемуарах генерал-майор Василь Докудовський. Відома низка творів написаних ним на посаді коменданта Берестейської фортеці –  “Мій рапорт одній дамі” (1852), “Посиденьки на святках” (1854), “Звичайний випадок” (1855). Один з віршів поет присвятив царю-реформатору “Імператору Олександру ІІ”. Надруковано його, як, судячи з усього й інші твори коменданта, в “Часописі для читання вихованцям військово-учбових закладів”. Патріотична, військова тематика була для Бартоломея однією з головних. Коли почалась Кримська війна в Берестейській фортеці введено військовий стан. Комендант пожертвував 100 рублів на користь морських чинів, які втратили майно в Севастополі. В 1855 році він також присвятив учасникам Кримської війни один із своїх віршів:

Дружины стройные, здорово!
Врагов идите побеждать.
Друзья вы воинство Христово,
Святой Руси святая рать!

На Волге, где поля родные,
Откликнулся вам царский зов:
“Ко мне ребята удалые,
К царю! – а с ним и на врагов!

И встрепенулась Русь святая.
Любовью к родине героя.
Россия встала, удалая.
Идет – за веру и царя!

Цитата з “Штык и лира: антология патриотической поэзии эпохи Крымской войны (1853-1856) / Сост. Ратников К.В. Челябинск: Околица, 2005. – с.272-273”.

1 thought on “Військова лірика коменданта Берестейської фортеції”

Залишити відповідь