Дипломат з роду Боговитиновичів

Віктор Місіюк, Культура
15/06/2021, 4 коментарі

Життя Богуша Михайла Боговитиновича приклад того, як освіта і юридична практика дозволяли королівським писарям займати високі державні посади, виконувати доручення державного значення. Берестейський земянин був одним з самих досвідчених дипломатів свого часу. В 1500 році він їздив до волоського воєводи Стефана. В 1507 році в якості королівського посла очолював посольство до молдавського воєводи Богдана. В 1515 разом із Рафалом Лещинським був був у складі дипломатичної місії у Відні у імператора Максиміліана. В 1518 році разом з Еразмом Чьолеком, Рафалом Лещинським висланий на сейм до Аугсбургу. На ньому імператор Максиміліан зобов’язав його членів підтримати на виборах цісаря його онука Карла. Одним з тих, хто від імені короля Річі Посполитої Сигізмунда І присягнувся виконати цісарську волю був Богуш Боговитинович. Аугсбурзький сейм запам’ятався ще й полемікою голови домініканського ордену, який нагадаємо був головною силою інквізиції, Томасом Каєтано з засновником протестантського руху Мартина Лютера. Відомо, що одним з головних завдань місії 1518 року які були покладені на Богуша Боговитиновича були перемовини з Римським престолом про організацію антитурецької коаліції християнських монархів.

В жовтні 1518 року Мартин Лютер явився на сейм до Аугсбургу на виклик папського легата Томаса де Віо на прізвисько Каєтана, який мав змусити бунтівного монаха припинити критикувати папство.

Боговитинович не менше п’яти разів побував в складі дипломатичної місії в Великому князівстві московському: в 1509 році разом із маршалками Яном Радивилом та Войтехом Клочком, в 1517 році разом із Яном Щитом, в 1520 році з Яном Костевичем, 1522 і 1526 роках з Петром Кишкою. Остання з місій описана свідком, імператорським послом Сигізмундом Герберштейном. Перемови в Можайську почалися з порушенням дипломатичного етикету. Московський правитель не тільки не прийняв дари, але й повернув їх з власними “поминками”. Полоцький воєвода Петро Кишка був римо-католиком за віросповіданням. А його колега Богуш Боговитинович за спогадами Герберштейна був за походженням русином. Можливо з тієї причини, як і з рівня освіти, а також високого адміністративного становища саме він за словами імператорського посла “прочитав записку в який були просторо викладенні взяти ними зобов’язання”. З посольської книги виникає, що текст грамот перемир’я по читав з одного боку дьяк Менший Путятин, а з другого Богуш Боговитинович. Місія ще раз довела те, що дипломати Великого князівства литовського уміли находити шляхи до примирення, а одночасно з тим, способи оборонити державні інтереси.

4 thoughts on “Дипломат з роду Боговитиновичів”

Залишити відповідь