Місто мушкетерів. Частина 1. Курський полк

Віктор Місіюк, Культура
14/04/2021, 1 Comment

В 1811 році в Російський імперії з’явились піхотні полки, які до того носили назву мушкетерських, хоча були озброєні не мушкетами. В давніх царських полках мушкетери як бойова спеціальність існували до реформи 1698 року. В XVIII cтолітті мушкет вже був анахронізмом і зберігти дух, барочну естетику королівських мушкетерів минулих років було нереально. Але за наказом імператриці Єлизавети Петрівни в 1756 році було створено 5 нових мушкетерських полків і перейменовано в мушкетерські 46 полків. В 1762 році імператриця Катерина Друга перейменувала їх у піхотні. Її син імператор Павло І, який багато чого робив всупереч своїй матері, в 1796 році повернув їм давні назви. Станом на 1800 рік в Російський імперії було аж 69 мушкетерських полків. Павло Перший завів в армії пруські порядки: сувору муштру і фрунт, уніфіковану незручну унфіорму. Вояки мали носити парики з буклями і косою. Через натуральний брак забеспечення належним матеріалом у солдат буклі робили із звичайної паклі. На ногах панталони, чулки і лаковані чоботи.

Мушкетерські полки розміщались в різних містах імперії, одно з яких варто згадати окремо. Після третього поділу Річі Посполитої кілька міст давнього Берестейського воєводства раптом стали прикордонними, а сама Берестейщина була місцем де сходилися три кордони: Російської, Австрійської і Пруської імперій. Неподалік од місця стику давніх державних кордонів розташоване місто Високе. За короткий час панування імператора Павла Першого воно стало головним центром розміщення кількох мушкетерських полків. Відомо, що 15 вересня 1797 року до Курського мушкетерського полку шефом був призначений Ігнатій Пшибишевський. Полк на той час був розміщений в Високому. Перебування полка на берегах Пульви, хоча деякими дослідниками романтизується, мовляв “ловили в річці рибу”, але практично не вивчено. Натомість з імператорських наказів відомо що в ньому служили в чині штабс-капитанів Кашинцев, Скориков, Скіпен; поручиками Бороздин, Подосєдов, Блінов, Моісєєв, Балаєв, Марков, Крилосов; підпоручиками Чєрняєв, Полозов, Костромітінов, Воронов, Карпов, Соболєв, Бєйхін, Жиронкін, Клєвцов, Антонов, Шишкін, Фрсов, Дроздов і Орда, унтер-офіцерами  Бєзруков, Булгаков. Осінню того ж року за недбальство на службі були звільнені у відставку прапорщики Курського мушкетерського полка Сидорович, Ртищєв, Коробанов, Зєнкевич, Нахимов 1-й, Нахимов 2-й, Подрєвський, Храповицький, Комар. Генерал-майор Пшибишевський того ж року отримав догану за виготовлені не за зразком гренадерські капелюхи. В ті часи мушкетери носили гренадерські капелюхи, які заміняли шоломи. А металевий стрижень в косі парика мав захищати шию од сабельного удару. Пізніше шеф полка був взятий в полон під Аустерліцом після чого імператор розжалував його в солдати. До Пшибишевського командиром полка імператор призначив 18 липня 1796 року свого ад’ютанта швейцарця Семена Ратта. Але на тій посаді царський улюбленець пробув менше місяця. Після чого був висланий з закордонною місією. Невдовзі Курський мушкетерський полк також вирушив за кордон. В складі корпусу Римського-Корсакова він взяв участь в швейцарському поході. В вересня 1799 року брав участь в боях за Цюрих.

 

 

1 thought on “Місто мушкетерів. Частина 1. Курський полк”

Залишити відповідь