Опікун утікачів

Віктор Місіюк, Культура
23/07/2021, 2 коментарі

Згідно з записом владики Паїсія з 1624 року, а також помяннику 1642 року в списку перших опікунів (ктиторів) Яблочинського монастиря згадано людину, яку називали неформальним Папою римським кальвіністів Річі Посполитої. Він був прадідом одного з майбутніх королів, Станислава Лещинського. Граф Рафал Лещинський мав чудову освіту, що, як і його заможність, дивувало французьку делегацію. Народився  1579 році. Закінчив школу чеських братів в Козьминку, гимназію в Глогові, навчався в університетах в Гейдельберзі, Базелі, Стразбурзі, Женеві і Падуї, де відвідував лекції Гагілео Галилея. Володів латинською, німецькою, італійською, французькою мовою. Частково знав грецьку та іспанську. Побував в германських, італійських державах, Шотландії, Англії та Нідерландах, де воював на боці оранжистів. В 1609 році став маршалком трибуналу Королівства Польського, а в 1619 став белзьким воєводою. Автор кількох книг, написаних латинською мовою на тему етики “Disputatio ethica de beatitudine” (1596), истории и праву “Quaestiones ex iure communi et historia desumptae” (1598), політології “De prudentia politica” (1620). Писав вірші, гімни, поеми (Про римський герб, Юдифь). 

Рафал Лещинський, дядько белзького воєводи, відомий протестант перед королем Сигізмундом Августом на гравюрі Даніеля Ходовецького 1796 року.

Белзький воєвода важався найбільш впливовою світською особою в реформаторській церкві. Варто згадати, що він був власником 17 міст і більше 100 сіл.  Протестанти називали його “колонною, притулком, портом”. Саме Лещинський 3 червня 1617 році дав у Володаві документ першим чотирнадцяти бузьким голендрам, засновникам материнських колоній Нейбров і Нейдорф: Брюль-Риль, Людвиг, Вітт, Зелент, Кунц, Асманн, Бодрик, Хорн, Мамрау, Кельт, Ольбрехт. Ties. 16 червня 1624 року граф обдарував переселенців привілеями, змінив костел на кальвінський збір і виділив 45 моргів на утримання пастора. Після того, як в 1620 в Барчині був ліквідований кальвинський збір Лещинський запросив його міністра Томаша Венгерський на таку ж посаду в Володаві. Кількість релігійних мігрантів зростала в зв’зку із Тридцятилітньою війною. В 5 липня 1628 році Лещинський надав притулок у Володаві чеським браттям: пасторам Ян Бросіусу, Ян Деканусу, Вацлав Араму з родинами. За різними підрахунками того року в маєтки Лещинського прибуло 1,5-2 тисячі чеських братів. В 1633 році до Володави переїхав ректор школи в Лешні, проповідник Анджей Венгерський.

В 1621 році патріарх Феофан висвятив ігумена мелецького монастрия Паїсія Іполитовича холмським єпископом. Оскільки кафедра була зайнята уніатським єпископом резиденцією владики став Яблочинський монастир. До Яблочинського монастиря стекались ті монахи, які не хотіли переходити в унію. І в певному моменті тут опинився холмський православний єпископ Паїсій. Йому вдалося відродити православну володавську протопопію. 9 травня 1624 року Рафал і Ганна Лещинські передали єпископу для забеспечення його потреб півволоки землі. 4 жовтня 1632 році за підтримкою белзського воєводи Рафала Лещинського, благословінням єпископа Паїсія три монахи з Яблочинського монастиря оновили богослужіння Свято-Симеонівському монастирі Берестя. Справа в тому, що землі зруйнованого монастиря, придбані в 1604 році, разом із берестейською каменицею Лещинському в 1615 році передав Кшиштоф Манвид Дорогостайський під гарантії опіки малолітнім сином. Отже Рафал Лещинським був ще й часовим колятором берестейського Свято-Симеонівського монастиря, допоміг православним монахам повернутись до Берестя.

В Володаві і Славатичах Лещинський почав господарювати ще з 1597 року за часів свого опікунства над малолітніми Пронськими. Повноправним власником цих земель він став в 1606 році. Загалом усі спадкові справи щодо побузьких маєтків звершилися в 1615 році. З усіх резиденцій Рафал Лещинський чи не найчастіше бував у Володаві. Тут з 1625 року навчався разом із Владиславом Дорогостайським його син Богуслав. Коли 15 січня 1635 року померла Ганна з Радзиминських її перевезли у склеп збору чеських братів у Володаві. Помер Сам Рафал Лещинський помер 29 березня 1636 року у Володаві і був похований тут же 1 вересня 1636 року. Проповідь в обох випадках виголошував міністр місцевого збору, видатний Андрій Венгерський.

2 thoughts on “Опікун утікачів”

  1. Сповіщення: Ян Йорам – ПроСВІТ

Залишити відповідь