Уявити подібне ніхто не міг

Віктор Місіюк, Культура
05/04/2021, 1 Comment

В спогадах Поліни Венгерової міститься цікавий фрагмент, в якому вона описує візит російського імператора Миколая Першого до Берестя. Портрет правителя Російської імперії вийшов досить детальний, психологічний. Він добре доповнює відомі кольорові репродукції царських портретів, створених на підставі гравюр придворного художника пруського  двору Франца Крюгера:

“Ми стояли і дивилися на імператора Миколу Першого в оточенні блискучого почту. Його переповнена здоров’ям висока фігура височіла над усім. Облягаючий парадний мундир з яскраво-червоними вилогами, груди, прикрашені численними орденськими зірками, масивні еполети, широка блакитна стрічка, портупея зі шпагою на лівому боці, зрушена набакир треуголка з пишним білим султаном надавали йому неповторно войовничий вигляд. Його гарне обличчя з правильними рисами, гладко виголеним подвійним підборіддям і пишними русявими бакенбардами виражало прихильність, навіть радісне хвилювання, сірі очі блищали, випромінюючи енергію, а ставність і військова виправка свідчили про гордість і самовпевненість”.

Інакше описаний спадкоємець престолу, ініціатор майбутніх ліберальних реформ, не типово, як для самодержця, людяно:

“Праворуч від нього стояв наслідний князь Олександр. Тоді, в 1835 році, це був молодий чоловік високого зросту, міцної статури, з чорними очима, чорними вусиками над верхньою губою і чорними, як вороняче крило, волоссям. Все його єство дихало м’якістю і дружелюбністю – ні сліду тієї самовпевненості, яка відрізняла його царственого батька. Пам’ятається, вже тоді спадкоємець престолу завоював серця оточували його людей. І Олександр Другий виправдав цю симпатію в 1861 році, коли звільнив кріпаків”.

Описане відбувалося 7 жовтня 1835 року. Рівно за п’ять років до того імператор затвердив план будівництва фортеці. Як  виникає з описаного саме він був ініціатором не тільки будівництва Берестейської фортеці але й, що з тим пов’язано, руйнування старого міста, а також будівництва нового міста. Вивявляється, жодна буйна фантазія місцевих жителів не могла уявити подібне:

“Імператор Микола Перший показував правою рукою в різні боки. За жвавості дискусії натовп місцевих зівак, що зібрався навколо міг зрозуміти, що мова йшла про питання особливої ​​важливості. Час від часу когось з генералів або ад’ютантів посилали вниз, той оглядав наш будинок, вимірював сажнем зелений луг навколо будинку і саду і повертався на гору з доповіддю.

У натовпі було висунуто безліч припущень, висловлено безліч тлумачень кожного імператорського жесту – і всі виявилися помилковими. Зрештою стало відомо, що цар присвятив усю територію старого міста Берестя для зведення фортеці першого класу. Дуже скоро значення цього проекту стало ясно кожному з городян.

Через кілька місяців після описаної вище сцени всі домовласники міста Берестя були сповіщені імператорським указом, що вартість їхніх будинків буде визначена комісією, призначеної спеціально для цієї мети. Уряд виплатить відступні і, крім того, надасть в їх розпорядження ділянки в чотирьох верстах від старого міста. Ця новина жахливо всіх шокувала. В душі городян закралося передчуття повного розорення. Для моїх батьків проект зведення фортеці означав катастрофу, тому що знесенню підлягав не тільки наш прекрасний будинок, але і великий цегельний завод в двох верстах від міста”.

Правитель Російської імперії разом із світою стояв на панівній висоті, на краю річкової тераси, під якою тягнулися луги. Венегрови жили за Берестем, за мостом через Буг. І від їх дому було порівняно недалеко до заганого місця. Тобто місце події було розташовано на північний-захід од міста. На давніх картах воно досить добре читається. Але чому імператор не обрав один з найвищих в околиці пункт для будівництва цитаделі, як це, до прикладу, сталося у Львові? Стримувало близьке сусідство з містом? Під час пізнішої модернізації фортеці її два кільця фортів збудовано навколо міста. Отже його перенесення не було історично виправдано. Але якщо в 30-і роки ХІХ століття така потреба існувала, чому для будівництва, а воно велося практично з нуля, не було вибрано устя ріки Лісная? Таке рішення дозволяло б контролювати не тільки верхню течію Бугу і басейн Мухавця, але й також річковий басейн пов’язаний із Біловезькою пущею. Тим більше, що по-сусідству проходила одна з гілок Московської шоси. Аргументація інженерів, стратегів і самого імператора потребує детального вивчення.

“Володарі стояли на так званій Татарській горі, а навколо них вишикувалися численні генерали, ад’ютанти, інженери. Рівний зелений луг стелився під їх ногами, як оксамитовий килим. А над ними розкинувся синій небесний купол. Сонце заливало цю імпозантну картину морем світла, що грав усіма барвами веселки на алмазних орденах шитих золотом мундирів.

Нам, дітям, це блискуче видовище здавалося казковим міражем, хоча все відбувалося зовсім близько, всього в ста сажнях від рідної домівки”.

На Західному Поліссі навіть невеликі пагорби називають горами. Є в регіоні кілька Татарських гір. Місцеві жителі кажуть, що названі вони так тому, що  тут “воювали татари”. На місто справді кілька разів нападали войовничі південні сусіди. Кожен раз воно відроджувалось. Після візиту Миколая Першого Бересть зруйнували повністю для того, щоб збудувати під тією ж назвою нове місто за кілька кілометрів від історичного центру.

 

1 thought on “Уявити подібне ніхто не міг”

Залишити відповідь