Інспектор Царевичові Московському

Віктор Місіюк, Культура
03/10/2020, 1 Comment

Святий Афанасій Берестейський на іконах зображується з книгою не випадково. Причина, звичайно, в тому, що він зв’язав своє життя зі Святим Писанням. Але крім того про його життя відомо з написаної ним унікальної пам’ятки літератури, щоденника “Діаріуш”. Дуже важливо й те, що він був людиною освіченою, книжником і вчителем. Афанасій сам згадав про роки педагогічної праці, який були найбільшим досягненням світської частини його життя: “ласкою Божею и молитвами Пречистои Богородици, в въ вѣры православной и церкви правдивой Восточной статечнымъ будучи, по наукахъ церковно-рускихъ, служилемъ на розныхъ мѣстцахъ и у небожчика пана Сапеги, гетмана, 7 лѣтъ служилемъ за инспектора Дмитровичу, якомусь Царевичови Московскому, который, за вѣдомостю кроля Жигмонта Третего, въ опецѣ его былъ“.

Гаврило Заблудівський і Афанасій Берестейський

З щоденника берестейського каштеляна Мартина Матушевича відомо, що мовна традиція називання вчителів “інспекторами” була досить тривалою. Матушевича в єзуїтському колегіумі латинський мові також навчав “інспектор”. До слова на навчання до колегіуму майбутній каштелян потрапив у дванадцять років. З іншого  фрагменту написаного Филиповичем видно, що він був спадкоємцем класичної античної шкільної традиції, бо називав себе педагогом. Його варто навести повністю, оскільки його часто наводять в зв’язку із доказами нецарського походження вихованця. А сам Филипович його навів як приклад турботи за учнями, яких неможна лишати без елементарних умов, побутового комфоту:  “До того еще зъ устъ небожчика Сапеги, гетмана, слышалемъ, гдымъ педагогомъ былъ. Просилемъ килима обить ему надъ лужкомъ; теды голосно зъ гнѣвомъ рекъ: “на що обитя надъ лужкомъ? хто его вѣдаетъ, хто онъ есть”. Я на то реклемъ: “навѣжаючи шляхетскіе дѣтки при педагогахъ своихъ школные, пытаются въ кого бы былъ въ опецѣТо онъ помысливши, заледве казалъ килимокъ и колдерку купити“. Фрагмент дуже цікавий з точки зору мови, використаної лексики. Филипович попросив вибити для хлопця на лузі килим. Добре відомо, що традиційна назва тканого, переважно льняного, виробу, яким застилають підлогу в хаті в берестейських говірках звучить як диван. Слово, яке означало “заслане місце”, походить з тюркських мов, в яких воно буквально перекладається як “двір, схід”. А його синонім в український літературній мові, килим, потрапив за посередництвом тюркських мов з перської, де kiläm означає тканий вовняний без ворсу предмет інтер’єру. Слово ж ковдра походить з італійської, де coltra означає покривало. Нагадаємо також, що прізвище магнатського роду Сопіг походить від білоруського “сапець” і тому часто пишеться як Сапѣга. Частина роду досить рано отримала значні посади в Підляському і Берестейському воєводствах, де започаткувала окрему коденську гілку, перетворив на родове гніздо надбужанське містечко Кодень. Прізвище було фонетично адаптоване представниками роду, місцевою канцелярією до української вимови і почало писатись як Сопіга, що дає право переносити національній історіографії переносити цю форму всіх представників роду.

Лев Сопіга

Хлопцем, який викликав гнів Льва Сопіги був самозваний царевич Ян Луба. Орієнтовно він  мав бути однолітком справжнього царевича, сина Марії Мнішек, який народився в 1610 році. Коли ж трапився пам’ятний інцидент? Напевно до 1633 року, коли помер Лев Сопіга, і до 1627 року, коли Афанасій Филипович прийняв постриг в віленському Свято-Духовому монастирі, про що він сам пише у своєму щоденнику. Трапляється інформація, що Дмитрович навчався у берестейському Симеонівському монастирі, де Филипович був настоятелем. Але добре відомо, що берестейським ігуменом він став лише в 1640 році, коли Луба вже не отримував коштів на утримання. Вчителем Дмитровича майбутній ностоятель берестейського монастира став між 1619-21 роками. Сейм призначив опікуном  “царевича” великого канцлера литовського Льва Сопігу і початково призначив на його утримання чи-то 6000 чи-то 600 злотих. Але після заключення перемир’я, яке почало діяти з 3 січня 1619 року квоту було зменшено до 100 злотих. Можливо, що саме девальвацію статусу вихованця дратувала Сопігу.

Алегоричне зображення діалектики, риторики, граматики і їх викладачів

Перебуваючі на посаді підканцлера, канцлера працедавець Афанасія Филиповича часто бував в Бересті. В центрі міста, на ринку в нього була власна кам’яниця. З тогочасних документів відомо, що майбутній настоятель берестейського Симеонівського монастиря навчав “царевича” мовам: руський, польський і латині. Враховуючі те, що класична шкільна антична освіта зводилася до опанування семи вільних мистецтв, які також закріпляли на першому курсі університету, голову увагу на шкільних зайняттях мали приділяти саме ним. Напевно, псевдоцаревич опанував в Бересті початковий навчальний циклу, так званий трівіум, до якого входили граматика, риторика і діалектика. Перебування при дворі автора останьої редакції Статута Великого князівства литовського міцно вплинуло на його вчителя. Замість світської кар’єри він обрав життя чернця. У відінні, яке Афанасій Филипович мав в 1636 році, він побачив сім пекельних вогнів, в п’ятому з них трьох ініціаторів Берестейської унії, винуватців переслідувань православної церкви: “нунціуша легата, въ коронѣ папежской, Жигмонта кроля и Сапегу, гетмана”. Афанасій Филипович називає Сопігу гетьманом. Можливо, з огляду на його останню державну посаду. Або тому що він вже був ним тоді, коли трапилась історія з килимом. Якщо так, то інцидент мав місце між 1625 і 1627 роком, оскільки великим гетьманом литовським Лев Сопіга став в 1625 році. Афанасій Берестейський ще до того як стати відомим захисником руської віри, був захисникому учнів, якого обурувало сприйняття молоді крізь призму її соціального походження.

 

1 thought on “Інспектор Царевичові Московському”

Залишити відповідь